Глобальне потепління поступово змінює тривалість пір року в Європі: літо стає довшим приблизно на десять днів за десятиліття, забираючи дедалі більше часу у весни та осені. Кліматологи попереджають, що без суттєвого скорочення викидів парникових газів до кінця століття літній сезон у Північній півкулі може розтягнутися майже на шість місяців.
Про це пише Xataka.
Звична зміна пір року поступово порушується через підвищення температури на планеті. Найпомітніші зміни відбуваються навесні, яка дедалі раніше поступається місцем літній погоді.
Багаторічні спостереження показують, що в Іспанії від 1980-х років тривалість літа збільшується приблизно на десять днів кожні десять років. Це означає, що в середньому літній сезон щороку стає довшим приблизно на один день.
Відповідну тенденцію фіксує Державне метеорологічне агентство Іспанії AEMET. Подібні зміни спостерігаються й в інших європейських країнах, хоча їхня інтенсивність відрізняється залежно від регіону.
Особливо швидко тривалість літа зростає на північному сході Іспанії та в Піренеях. Саме ці території належать до регіонів,
де кліматичні зміни найбільше впливають на сезонні температури.
Водночас дослідники встановили, що подовження літа відбувається нерівномірно. Спекотний період не просто однаково захоплює частину весни та осені — значно швидше зміщується саме його початок.
Цю закономірність підтвердило дослідження, для якого використали дані 44 метеорологічних станцій за 1971–2018 роки. Науковці порівняли зміни дат початку та завершення літнього сезону протягом кількох десятиліть.
Виявилося, що початок літа зміщується в середньому на 6,76 дня раніше кожні десять років. Натомість завершення літнього періоду відсувається лише на 2,74 дня за десятиліття.
Така різниця свідчить, що найбільше від потепління потерпає весна. Літня погода починається дедалі раніше, скорочуючи період помірних весняних температур.
У деяких районах центральної та північної Іспанії вже сформувалося явище, яке отримало назву primaverano. Так називають період літньої погоди, що фактично настає ще під час календарної весни.
За спостереженнями AEMET, в окремих місцевостях таке «весняне літо» вже триває понад місяць.
Це означає, що характерна для літа температура може встановлюватися задовго до традиційного початку сезону.
Осінь поки що виявляється стійкішою до температурних змін. Проте в окремих регіонах її тривалість також поступово скорочується через пізніше завершення літньої спеки.
Найпомітніші зміни восени фіксують на узбережжях Кантабрійського та Середземного морів. За останні десятиліття літо там подовжилося приблизно на два-три тижні.
Водночас на заході Іспанії сезонні зміни менш виражені. Це свідчить про те, що навіть у межах однієї країни глобальне потепління по-різному впливає на тривалість пір року.
Особливо показовими стали результати спостережень у гірських районах Піренеїв. Метеорологічна обсерваторія Ла-Моліна зафіксувала суттєве збільшення кількості днів із літньою погодою.
Протягом 1979–2000 років таких днів було в середньому 49. Натомість за останню чверть століття їхня кількість зросла до 69.
Отже, в цьому районі кількість літніх днів збільшилася на 20 порівняно з попереднім періодом спостережень. Це один із прикладів того, як швидко змінюється сезонний температурний режим у Європі.
Кліматологи також звертають увагу на прискорення глобального потепління після 1979 року. Підвищення температури впливає не лише на інтенсивність спеки, а й на загальну тривалість теплого періоду.
Ще тривожніші зміни прогнозують на найближчі десятиліття. Дослідження, опубліковане в науковому журналі Geophysical Research Letters, розглядає можливі зміни тривалості сезонів у Північній півкулі до кінця XXI століття.
За прогнозами науковців, якщо людство не скоротить суттєво викиди парникових газів, до 2100 року літо в Північній півкулі може тривати майже шість місяців. Такий сценарій передбачає подальше скорочення весни й осені через зростання глобальної температури.