Наука

У Мексиці розкрили математичний секрет стародавніх храмів: числа пов'язали час і смерть

У стародавньому мексиканському місті Мітла дослідниця виявила невідому раніше систему вимірювань, за допомогою якої сапотеки будували храми, палаци та гробниці. Аналіз архітектури показав, що розміри споруд могли бути пов'язані з календарними циклами, уявленнями про потойбічний світ і будову Всесвіту.

Про це пише Arkeonews.

Незвичайну закономірність виявила Женев'єва Люсет із Національного автономного університету Мексики. Вона дослідила дев'ять архітектурних комплексів стародавнього міста Мітла, яке було важливим релігійним і похоронним центром сапотеків.

Аналіз розмірів будівель показав, що стародавні архітектори могли користуватися єдиною системою вимірювань. В її основі лежала одиниця довжини приблизно 8 сантиметрів, яка, ймовірно, відповідала ширині чотирьох складених разом пальців.

За допомогою кратних цієї величини будівельники визначали розміри дверних прорізів, колон і внутрішніх дворів. Серед найпоширеніших значень дослідниця виявила 1,84 та 1,92 метра.

Особливу увагу Люсет приділила трьом архітектурним групам Мітли — «Церква», «Арройо» та «Колони». Порівняння їхніх пропорцій дозволило припустити,

що відмінності в розмірах окремих елементів були не помилками будівельників, а свідомими рішеннями.

На думку дослідниці, вибір певних пропорцій міг залежати від призначення приміщення. Особливо цікаві числові закономірності виявилися в будівлях, пов'язаних із релігійними обрядами.

Одним із найважливіших відкриттів став можливий зв'язок архітектурних розмірів із календарною системою народів Мезоамерики. У їхній культурі особливе значення мав цикл тривалістю 52 роки.

Цей період виникав унаслідок поєднання двох календарів — сонячного на 365 днів і ритуального на 260 днів. Їхні цикли знову збігалися через 18 980 днів, що відповідало 52 сонячним рокам.

У будівлі №21 «Групи колон» Люсет виявила незвичайну математичну закономірність. Сумарна ширина дверних прорізів і колон становила 156 базових одиниць по 8 сантиметрів.

Число 156 дорівнює трьом циклам по 52 роки. Дослідниця припускає, що такий збіг міг бути навмисним і відображати особливе значення календаря для стародавніх мешканців міста.

Подібні числові співвідношення простежуються й в інших архітектурних елементах,

зокрема у внутрішніх дворах. Це дозволяє припустити, що сапотеки могли закладати у пропорції будівель символічні уявлення про плин часу.

Ще загадковішими виявилися вимірювання у похоронних комплексах Мітли. Місто мало особливе релігійне значення, а його назва мовою сапотеків — «Льобаа» — перекладається як «місце, де спочивають душі».

У так званому «Комплексі E» дослідниця звернула увагу на незвичайне розташування вівтаря. Він стояв не посередині внутрішнього двору, а був зміщений відносно його центру.

Відстані від вівтаря до північної та південної сторін відповідали вимірювальним величинам, пов'язаним із числами 9 і 13. Саме ці числа мали особливе значення в релігійних уявленнях деяких народів Мезоамерики.

Зокрема, дев'ятку пов'язували з дев'ятьма володарями ночі, а число 13 — із тринадцятьма володарями дня. Вони також відігравали роль у традиційних уявленнях про різні рівні світобудови.

Люсет припустила, що розташування вівтаря могло бути частиною складнішої символічної системи. У такому разі архітектура похоронного комплексу відображала б не лише практичні потреби, а й релігійні уявлення сапотеків про смерть і потойбічний світ.

Сліди подібної системи вимірювань дослідниця виявила також на інших археологічних пам'ятках мексиканського штату Оахака. Зокрема, схожі закономірності простежуються в Ацемпі та Сучількітонго.

Водночас точне значення всіх виявлених числових співвідношень поки залишається невідомим. Науковцям ще не вдалося довести, що кожен архітектурний параметр обов'язково мав релігійний зміст.

Культура, Колона

Читайте ще