Самостійний заробіток, створення сім’ї та відповідальність за власне життя часто сприймаються як ознаки дорослості. Однак соціальні зміни не обов’язково збігаються з біологічним розвитком мозку. Дослідники Кембриджського університету виявили, що важливий перехід у структурі мозкових мереж відбувається пізніше, ніж вважали раніше.
Поширене уявлення про те, що префронтальна кора повністю дозріває приблизно до 25 років, виявилося надто спрощеним. Ця ділянка мозку бере участь у плануванні, ухваленні рішень, контролі імпульсів та оцінюванні наслідків власних дій, тому вік 25 років нерідко називали межею повної психологічної зрілості.
Таке твердження виникло, зокрема, через обмеження окремих досліджень, у яких аналізували мозок людей лише до 25 років. Це не доводило, що після цього віку його розвиток припиняється. Насправді мозок змінюється протягом усього життя, хоча характер цих змін залежить від віку.
Що з’ясували дослідники про розвиток мозкуНауковці проаналізували результати магнітно-резонансної томографії майже чотирьох тисяч людей віком від народження до 90 років.
Вони досліджували, як змінюються зв’язки між різними ділянками мозку та як ці ділянки взаємодіють між собою. Результати роботи опублікували в журналі Nature Communications.
За висновками дослідників, приблизно до 32 років мозкові мережі проходять етап активної перебудови. Цей період вони назвали підлітковою фазою розвитку мозкових мереж. Близько 32 років організація зв’язків стає відносно стабільнішою – цей вік визначили як орієнтовний початок дорослої фази розвитку мозку.
Йдеться саме про біологічні зміни, а не про психологічну зрілість чи здатність людини самостійно ухвалювати рішення. Тож результати не означають, що до 32 років людина залишається підлітком. Так само після цього віку мозок не припиняє розвиватися: він зберігає пластичність, а люди можуть навчатися, опановувати нові навички, змінювати переконання та пристосовуватися до обставин. Стабільнішою стає загальна організація мозкових зв’язків, але це не гарантує раптової появи мудрості чи відповідальності.
Дослідники виокремили п’ять великих етапів розвитку мозкових мереж, між якими проходять орієнтовні вікові межі – 9,
32, 66 та 83 роки.
- Від народження до 9 років. У дитинстві мозок інтенсивно розвивається, утворює нові зв’язки та перебудовує наявні. Це час активного засвоєння інформації, формування базових навичок і пристосування до довкілля.
- Від 9 до 32 років. У цей тривалий період зв’язки між ділянками мозку стають ефективнішими, а їхня організація продовжує змінюватися. Виявилося, що характерна для молодого віку перебудова мереж може тривати й після 30 років.
- Від 32 до 66 років. Мозок переходить до відносно стабільнішої фази, а масштабні зміни в організації нейронних мереж сповільнюються. Це найдовший із визначених періодів – він триває понад три десятиліття.
- Від 66 до 83 років. Починається етап структурних змін, який дослідники назвали раннім старінням мозкових мереж. Поступово змінюється характер взаємодії між окремими ділянками мозку.
- Після 83 років. Дослідники виявили ще одну точку переходу, після якої настає фаза пізнього старіння мозкової архітектури.
Як психологічна зрілість пов’язана з життєвим досвідом
Психологічна зрілість не має чіткої вікової межі. Вона залежить не лише від самостійності та відповідальності, а й від того, як людина сприймає себе та своє місце у світі. Українська психотерапевтка Лариса Дідковська звертає увагу на роль зв’язку з батьками: навіть у поважному віці людина може відчувати захищеність, поки вони живі.
Навіть коли батькам уже 90 років, а їхній дорослій дитині – 70, вони залишаються людьми, які пам’ятають її маленькою. Важливою може бути не стільки фізична чи матеріальна допомога, скільки емоційна близькість: можливість поговорити, розповісти про переживання та бути почутим. Водночас сама присутність батьків поруч не завжди означає підтримку – значення має якість спілкування.
Після смерті батьків відчуття захищеності може змінитися. Дідковська називає втрату батьків у дорослому віці пізнім сирітством. Вона описує цей момент як вихід на передній рубіж життя: людина більше не може спиратися на старше покоління і сама стає опорою для себе, а часто – і для молодших членів родини.
Навіть якщо смерть літніх батьків була очікуваною, вона може суттєво змінити відчуття власного місця у світі.
Отже, відповідь на запитання, коли людина стає дорослою, залежить від того, що саме мається на увазі. Юридичну дорослість визначає встановлений законом вік. З нейробіологічного погляду важливим є тривалий розвиток мозку та перехід приблизно у 32 роки до стабільнішої фази організації його мереж.
Психологічна зрілість формується без єдиного вікового рубежу – через досвід, самостійні рішення, відповідальність за інших і складні життєві події. Для одних важливою віхою стає народження дитини, для інших – подолання кризи або втрата батьків, що змінює відчуття власного місця у світі.