Фото: depositphotos
Про це повідомляє The Guardian.
Бункер розташований на глибині чотирьох метрів у білих скелях Дувра. Десятиліттями він залишався засекреченим, а потрапити всередину можна було лише через спеціальний люк посеред поля. Від 13 листопада Національний траст Великої Британії (National Trust) відкрив об'єкт для громадськості. Відвідати його можна під час організованих екскурсій.
Історія командного пункту почалася влітку 1940 року. Після відвідин узбережжя графства Кент Вінстон Черчилль занепокоївся тим, що німецькі кораблі можуть безперешкодно проходити через Дуврську протоку. На той час саме місто Дувр регулярно обстрілювала німецька артилерія з окупованого французького узбережжя.
У липні 1940 року Черчилль наказав посилити оборону протоки, знищити ворожі артилерійські позиції та забезпечити перевагу британських гармат. Він наполягав на використанні найсучасніших технологій і особисто стежив за будівництвом укріплень, отримуючи щотижневі звіти.
Артилерійські установки підготували за 100 днів, а ще через 64 дні завершили спорудження підземного командного пункту.
Місцеві жителі навіть називали гармати «улюбленцями Черчилля».
Однією з головних частин бункера був так званий планшетний зал. Він слугував центром управління артилерійською батареєю. Там розміщувалася перша наземна комп'ютеризована система наведення, яка визначала координати рухомих кораблів і розраховувала, де вони перебуватимуть у момент падіння снарядів.
Основою системи був електромеханічний комп'ютер заввишки близько 1,8 метра — стіл управління вогнем. Він обробляв інформацію та передавав команди артилерійським розрахункам, допомагаючи точніше стріляти по ворожих суднах.
Керівник археологічного проєкту Джон Баркер, який досліджував об'єкт для National Trust, наголосив, що це була не звичайна карта з позначками, а справді передова для свого часу обчислювальна система.
Після завершення Другої світової війни об'єкт і надалі залишався засекреченим. У 1957 році його законсервували, а комп'ютерне обладнання знищили, щоб воно не потрапило до рук потенційного противника. Інформацію про бункер не розголошували до 1981 року.
Археологи змогли повторно потрапити всередину лише у 2017 році.
Команду очолив Джон Баркер, який порівняв свої враження від відкриття з відчуттями людини, що потрапила до гробниці Тутанхамона. Після тривалого вивчення документів про військових, які служили в бункері, він нарешті опинився в їхньому робочому приміщенні.
Планшетний зал вирішили не відновлювати, а зберегти максимально наближеним до того стану, в якому його знайшли. Усередині залишилися старі газети, взуття, службові оголошення та інші речі військових. На стінах і підлозі досі видно сліди прокладання кабелів.
За оцінками дослідників, одночасно в командному приміщенні могли працювати до десяти людей. Відомості про більшість із них не збереглися. Серед військовослужбовців, чию службу вдалося підтвердити документально, був актор Воллас Ітон, який згодом зіграв сенатора Лудікруса Секстуса в британському комедійному серіалі «Вгору, Помпеї!».
У National Trust сподіваються, що відкриття бункера допоможе знайти родичів інших військових, які тут служили, та зібрати нові свідчення про роботу системи управління артилерією.
Установа наголошує, що відвідувачі зможуть побачити маловідому сторінку британської військової історії безпосередньо в приміщенні, де під час війни ухвалювали рішення щодо оборони Дувра та протоки Ла-Манш.
Стрілець Діана - pravdatutnews.com