Наука

Вчені з’ясували, чому вразливий компонент ДНК насправді захищає її від сонця

14 лис•Portaltele.com.ua

Мільярди років тому, ще до появи озонового шару, поверхня Землі зазнавала інтенсивного ультрафіолетового випромінювання. Для перших форм життя це було серйозним випробуванням: ультрафіолет міг пошкоджувати молекули, що зберігали генетичну інформацію. Тому вчених давно цікавило, чому ДНК використовує тимін — хімічну основу, яка поглинає ультрафіолет і руйнується швидше за схожий компонент РНК, урацил.

Нове дослідження Техаського університету A&M пропонує можливе пояснення. Виявилося, що тимін не просто частіше зазнає пошкоджень: він спрямовує їх у форму, яку легше усунути. Така особливість могла допомогти раннім генетичним молекулам витримувати сильне сонячне випромінювання.

Чому тимін здавався невдалим виборомДНК і РНК використовують чотири хімічні основи для запису генетичного коду. Три з них спільні, але замість урацилу, характерного для РНК, ДНК містить тимін. Хімічно ці молекули дуже схожі: тимін відрізняється від урацилу наявністю додаткової вуглецевої групи.

Водночас вони по-різному поглинають ультрафіолет. Максимум поглинання тиміну припадає на довжину хвилі 265 нанометрів,

а урацилу — 259 нанометрів. Згідно з моделями ранньої атмосфери, на поверхні Землі інтенсивність випромінювання на піку поглинання тиміну могла бути приблизно у 2,5 раза вищою, ніж на піку урацилу. Крім того, смуга поглинання тиміну приблизно на 9% ширша.

На перший погляд, це робило його менш вдалим компонентом для збереження генетичної інформації.

Тимін швидше руйнується, але утворює менше незворотних пошкодженьКоманда Пітера Рентзіпіса разом із дослідниками Кейваном Хош-Абаді та Негар Карпураазар порівняла реакцію тиміну й урацилу на ультрафіолетове випромінювання.

Науковці розчинили обидві речовини у воді, заморозили зразки до −15 °C у кварцових комірках і опромінювали їх світлодіодом із довжиною хвилі 265 нанометрів. Заморожування допомогло сконцентрувати молекули в невеликих ділянках льоду, частково відтворюючи їхнє сусідство в ланцюгах генетичного матеріалу.

За результатами вимірювань, тимін руйнувався під дією ультрафіолету майже втричі швидше за урацил. Він також світився приблизно у 4,5 раза інтенсивніше. Дослідники трактують це світіння як ознаку того,

що збуджені молекули тиміну довше залишаються в активному стані, створюючи більше часу для хімічних реакцій.

Однак важливішим виявився характер пошкоджень. Ультрафіолет може спричиняти два основні типи змін між сусідніми основами. В одному випадку молекули утворюють невелике кільце, яке здатне розпадатися без допомоги ферментів. Інший тип пошкодження призводить до незворотної перебудови хімічних зв’язків.

За розрахунковими кривими дослідників, тимін утворював незворотні пошкодження зі швидкістю 1,56 на хвилину, тоді як для урацилу цей показник становив 2,04. Отже, попри швидше загальне руйнування, тимін частіше спрямовував ультрафіолетове пошкодження у форму, яку можна було усунути.

Можливий захист ще до появи ферментівАвтори припускають, що тимін міг виконувати роль своєрідного молекулярного сонцезахисного фільтра: поглинати небезпечну енергію та обмежувати пошкодження самими генетичними основами, не допускаючи масштабнішої шкоди для молекули.

Важливо, що йдеться про можливий механізм, а не остаточно доведену історію еволюції ДНК. Експеримент проводили з окремими молекулами в замороженому середовищі,

а не з повноцінними ланцюгами ДНК чи РНК у воді. Розрахунки інтенсивності давнього сонячного випромінювання також залежать від припущень щодо складу атмосфери.

Є й інше пояснення переваги тиміну. Цитозин, ще одна основа ДНК, з часом може самостійно перетворюватися на урацил. Якби урацил був звичайною складовою ДНК, клітині було б складніше відрізнити таку помилку від нормальної основи. Проте для цього механізму потрібні ферменти репарації, тому дослідники розглядають його як пізніше посилення захисту, а не обов’язково первісну причину появи тиміну.

Результати роботи опубліковано в журналі PNAS. Надалі команда планує дослідити, як перші генетичні основи об’єднувалися в молекули та чи могли деякі з них потрапити на Землю з метеоритами. Крім того, отримані спектральні дані можуть допомогти виявляти ультрафіолетові пошкодження в цілих клітинах і перевіряти ефективність ламп для знезараження води.

Перебудова, Крива, Дія

Читайте ще