Наука

За 1600 світлових років знайшли зорю з уламками планет: що це означає для Землі

Астрономи виявили незвичайного білого карлика, оточеного двома окремими кільцями уламків зруйнованих планет. Це відкриття може допомогти зрозуміти, що станеться із Землею та іншими планетами Сонячної системи після того, як Сонце завершить своє життя.

Про це пише Reuters.

У Чумацькому Шляху астрономи дослідили білого карлика J1328−1450, навколо якого сформувалася незвичайна структура із залишків планетних тіл. Замість одного диска уламків, характерного для подібних об'єктів, учені виявили одразу два концентричні кільця.

Зоря розташована приблизно за 1600 світлових років від Землі в сузір'ї Діви. Для її дослідження науковці використали комплекс телескопів Very Large Telescope Європейської південної обсерваторії, розташований у Чилі.

Білі карлики — це залишки зір, які завершили основний етап свого існування. Після втрати зовнішніх оболонок від них залишається надзвичайно щільне ядро.

Виявлений об'єкт має масу приблизно 47% маси Сонця. При цьому його діаметр майже дорівнює діаметру Землі.

Раніше астрономи вже знаходили 21 білого карлика, оточеного уламками планетних тіл.

Однак у всіх попередніх випадках спостерігали лише один диск із речовини.

Система J1328−1450 виявилася іншою. Навколо зорі розташовані два окремі кільця, походження яких дослідники пов'язують із залишками скелястих планетних тіл.

Один з авторів дослідження, астроном Феліпе Лагос-Вільчес із Технічного університету імені Федеріко Санта-Марія в Чилі, пояснив, що відкриття підтверджує можливість виживання скелястих об'єктів після перетворення зорі на білого карлика.

«Це також підтверджує припущення, що скелясті планетні тіла можуть пережити перетворення зорі на білого карлика», — зазначив науковець.

За його словами, коли зоря проходила стадію червоного гіганта, найближчі до неї планети були поглинуті. Водночас частина віддаленіших об'єктів змогла пережити цей етап.

Уцілілі скелясті тіла могли бути залишками значно більших планет, які зазнали руйнування. Після зміни зоряної системи їхні орбіти також почали змінюватися.

Під дією гравітаційних сил деякі об'єкти перейшли на сильно витягнуті орбіти. Це призвело до того, що вони почали наближатися до білого карлика.

«Планетна система не зникла повністю. Деякі скелясті тіла під дією гравітації перейшли на витягнуті орбіти, які наблизили їх до білого карлика», — пояснив Лагос-Вільчес.

Тіла, які підходили надто близько до зорі, не витримували її потужного гравітаційного впливу. Вони руйнувалися, а їхня речовина поступово утворювала навколо білого карлика диск із пилу та газу.

Однак частина великих уламків могла уникнути повного руйнування. Науковці припускають, що всередині диска збереглися два порівняно великі скелясті тіла.

Саме їхня гравітаційна взаємодія з навколишньою речовиною може пояснювати незвичайну будову системи. За припущенням дослідників, присутність цих двох об'єктів сприяла формуванню двох окремих концентричних кілець навколо білого карлика J1328−1450.

газ, Зоря, Дія

Читайте ще