Про це пише RFI
Хаміда Джандубі народився в Тунісі в 1949 році. Історик Жан-Ів Ле Наур, який окреслив у своїй книзі його долю, розповідає, що цей найстарший з восьми дітей в сім’ї все дитинство терпів побої від матері.
У віці 19 років Джандубі перебрався до Марселя. Він влаштувався на роботу в розплідник рослин. Там з ним трапився нещасний випадок: його нога потрапила в гусеницю трактора, і її ампутували. З тих пір цей видатний молодий чоловік, який мав успіх у жінок, страждав від фантомних болів, приймав сильнодіючі препарати і багато пив.
У лікарні, де він проходив реабілітацію, Хаміда познайомився з 19-річною Елізабет Буске. Незабаром їх роман перетворився на кошмарний сон. У 1973 році Елізабет подала в поліцію скаргу, звинувативши Джандубі в тому, що він змушував її займатися проституцією. Але молодий чоловік тоді не постав перед судом.
Трохи пізніше він почав жити з двома іншими дівчатами, яких змушував займатися проституцією і тримав у рабстві. На їхніх очах він катував Елізабет Буске, а потім вивіз дівчину на околицю Марселя, де її задушив.
25 лютого 1977 року суд засудив Джандубі до смертної кари.
Його апеляцію відхилили.
10 вересня 1977 року рано вранці його стратили на гільйотині на подвір’ї місцевої в’язниці Бомет.
Після цього у Франції засудили до смертної кари ще десятки людей, але жоден вирок більше не був приведений у виконання. Засудженим вдалося або оскаржити вирок у вищій інстанції, або отримати помилування президента Валері Жискара д’Естена, який, до речі, висловлювався проти смертної кари через гільйотину в ході своєї передвиборної кампанії в 1974 році.
У Франції почали застосовувати гільйотину як єдиний інструмент для приведення у виконання смертної кари в 1792 році за пропозицією лікаря і політика Жозефа Гійотен. Цей пристрій представляли найменш жорстоким з відомих методів страти.
Пропозиції про скасування смертної кари у Франції неодноразово відхилялися – як в XIX, так і в XX столітті. Остаточно її заборонили тільки в 1981 році.
Закон про скасування смертної кари у Франції прийняли 30 вересня 1981 року через півроку після обрання президентом соціаліста Франсуа Міттерана. Скасування смертної кари було однією з його передвиборних обіцянок. Консенсусу з цього питання тоді у французькому суспільстві не було. Цей законопроект активно підтримував міністр юстиції Робер Бадентер.
1 березня 1986 року, Франція ратифікувала шостий протокол Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, який забороняє скасовувати мораторій на смертну кару в мирний час.
У 2007 році з ініціативи Жака Ширака до Конституції внесли поправку, згідно з якою ніхто у Франції не може бути засуджений до смерті.
