Про це йтиметься у фільмі «Реформація» проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).
У середні віки римські папи конкурували за політичну владу з монархами, були меценатами високого мистецтва. Але водночас корупція індульгенцій з‘їдала церкву зсередини, а проповіді, які виголошували незрозумілою для мас латинською мовою, не доходила до душ. Однак римські архієреї не мали навіть бажання щось змінювати.
«Історію церкви можна представити у вигляді синусоїда – злету і падіння. У XIV-XVстоліттях відбувся глибокий занепад, який і тривав до початку реформації», – наголошує кандидат історичних наук Петро Котляров.
Та й надто розкішне життя духовенства викликало неабиякий спротив населення. Понад те, 18 жовтня 1517 року папа Лев Х випускає буллу про відпущення гріхів і продажу індульгенції. Мета банальна – збагатити церковну скарбницю.
«Народився – треба було заплатити, помер – заплатити, хрестини – заплатити. Таке почало викликати у людей запитання. Особливо вони посилилися у розвиток капіталізму. Це все поступово й призвело до реформації»,
– переконаний Петро Котляров.
Зокрема, найвідоміший мешканець міста Ютербог монах Йоганнес Тецель навіть говорив: «Коли дзвінка монета падає у скриньку, душа відразу потрапляє на небо». Спритний духівник мав і спеціальну «таксу»: за 7 золотих можна було відкупитись за звичайне вбивство, за 10 – за святотатство. Тож до Ютербога по відпущення гріхів люди йшли з усієї Німеччини.
«Вважалося, що купуючи індульгенцію, людина робить дарунок церкві, частково відкуповуючись від накладених покаянь. Тобто людина дає свої кошти, терпить якийсь збиток і сприймає це за покарання», – пояснює Котляров.
Такий устрій просто обурює професора Віттенберзького університету Мартіна Лютера. Відтак, він формулює свої знамениті 95 тез, у яких, в тому числі, і наполягає: грішник спершу має сповідатися, визнати свою помилку чи навіть злочин, і лише тоді йому можуть дозволити купити індульгенцію і прийняти причастя.
Чутки про тези Лютера поширюються блискавично та знаходять розголос у німецькому суспільстві. У відповідь послідовники спалюють католицькі книжки, серед яких і кодекс Канонічного права.
«Це реакція, яку можна було очікувати від такого імпульсивного та харизматичного Мартіна Лютера, для якого полеміка – стан душі. Вони навіть зі студентами та міщанами спалили папську буллу. Це ще й супроводжувалось жартами та насмішками», – розповів Котляров.
Однак, насправді, для Лютера перейти в опозицію до папи виявилось не так просто.
«Сама реформація виростала та розривалася у процесі. Мартін Лютер був надто далеким, щоб вийти із Католицької церкви. Кілька разів він навіть писав до папи листи із покаяннями, адже мав сумніви. Уявіть собі, виступити проти такої потужної структури, в якій зростали сотні поколінь і раптом сказати, що це все неправильно», – наголошує Котляров.
Про тези, які назавжди змінили хід історії, Реформацію та її батька Лютера говоритимуть магістр філософії Віталій Нероба та доктор філософських наук Михайло Черенков у пост-шоу програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані».
