При цьому, під розвитком автоматично
мають на увазі збільшення використання викопного палива та інших ресурсів,
взаємозалежність економіки від кількості спаленого вугілля і газу. Але декарбонізація економіки і декаплінг як
єдиний шлях розвитку світу і наш шанс як країни опинитися в першому ешелоні
світового розвитку – тема для окремої розмови. Залишимо її на
наступний раз. Мова
про інше – чому і за що молодь і
дорослі виходять щотижня на кліматичні мітинги? І чому українцям
варто більш активно до цього залучатись.Світ і людство – на вирішальному етапі свого розвитку.
Якщо кожен з нас і всі ми
разом не змінимо своїх
звичок, через десятиліття планета буде виглядати по-іншому і нам, швидше за
все, це не сподобається.
Звісно, хтось може виграти від глобального потепління, але там де є «плюс» з
економічної точки зору, буде неодмінно і
«мінус», що вплине безпосередньо на наше життя. Лише за останні три роки глобальні
економічні втрати від змін клімату становили 1 трлн доларів. По-друге, у довгостроковій перспективі
підняття глобальної температури на 2-4 градуси означає катастрофічні зміни,
в
тому числі для України.
І наслідок подальшого
забруднення планети
– погодні катаклізми, посухи, повені, нові хвороби, масовий голод і подальше
вимирання тварин і рослин. Це не апокаліптичний сценарій, а сьогодення і реалії Дослідження NASA свідчать, що з середини минулого
століття рівень концентрації вуглекислого газу став найбільшим за останні 650 тисяч років. Звісно, концентрація
CO2 ніколи не трималась на
одному рівні: як і все в природі, це процес циклічний. Та це вперше, коли цей рівень почав різко зростати. І
набирає обертів.
Вчені довели, що саме людська
діяльність спричинює катастрофічне танення льодовиків Ґренландії, Арктики,
Антарктиди, а в інших регіонах
світу – повені та посухи. Останні дані свідчать, що у цьому десятилітті
потепління відбувається в 10 разів швидше, ніж раніше в період танення
льодовиків. Це все – глобальна
картина. Але Україна не залишиться осторонь. Уже зараз ми втрачаємо кошти через
аномальні погодні умови, спричинені глобальним потеплінням. Візьмімо,
наприклад, зливи і шквали, що проносяться Україною щороку. З часом частота і
сила цих небезпечних погодних явищ лише зростатиме.
Якщо ще 10 років тому
смерчі були рідкісним явищем в Україні, то сьогодні вони вже нас не минають. Разом
з ними частішають сильні буревії, які зривають дахи і виривають дерева з
корінням, град розміром із куряче яйце, затяжні зливи, які чергуються з
двомісячними посухами. Через підняття
рівня світового океану будуть підтоплені чи зникнуть прибережні території.
Повністю підуть під воду такі міста як Гола Пристань, Затока, Лазурне.
Українська Венеція – містечко Вилкове на Дунаї – зникне за якихось 50 років. Більші
міста – Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Бердянськ, Керч – теж постраждають.
Десятки, а можливо і сотні тисяч людей, вимушено покидатимуть власні домівки в
пошуках нових. Так Україна отримає ще одну хвилю внутрішніх переселенців.Дасть про себе
знати і брак питної води. Ситуація буде особливо серйозною у великих містах. Через
тривалі засухи мілітимуть річки, і таким містам як Київ доведеться або шукати
нові джерела води, або економити: подавати воду населенню за графіком та обмежувати
водозабір для підприємств.Українські землі
та степи на Півдні деградують. Невдовзі вся Південна Україна стане Олешківськими
пісками. Українські ліси займають лише 16% її території, але й вони зникатимуть
від інфекційних хвороб та шкідників. Уже зараз поширення мікроорганізмів через
потепління призводить до масового вимирання хвойних лісів, а якщо використання
вуглеводнів продовжиться, то через декілька десятиліть їх в Україні може і
зовсім не залишитися. Потепління призведе
до посиленої ерозії ґрунтів. Вже зараз Україна щороку втрачає родючий чорнозем.
Надмірні і часті посухи посилять цей ефект, а отже ми втратимо своє національне
багатство. Українське сільське господарство, з одного боку, здатне освоювати
нові культури та збирати по два врожаї на рік, однак на цьому плюси
закінчуються. Аграрії будуть змушені вкладати кошти в зрошувальні системи, та
потрібно буде ще боротися за воду, швидше проводити весняно-польові роботи,
захищати посіви від нових шкідників та непередбачуваних погодних аномалій на
кшталт граду, що можуть знищити врожай взагалі.Крім того, в
Україну прийдуть нові хвороби, поширені нині в тропіках: малярія, гарячка денге
тощо. На жаль, через надмірне і
нераціональне
використання ресурсів планета і життя на ній опинилися на межі виживання. Це не
апокаліптичний сценарій, а сьогодення і реалії. Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового
Времени
