Приручені собаки можуть захищати від хижаків і нападів, нести припаси, тягти сани та забезпечувати теплом у холодні ночі. Але ці переваги з’являються тільки після приручення, розповідають у своєму дослідженні фінські вчені.Нова теорія стверджує, що мисливці-збирачі, які не могли перетравлювати занадто велику кількість протеїну, ймовірно, ділили надлишки м’яса з вовками."Це перший раз, коли у нас є екологічне пояснення одомашнення собак. Я не думаю, що є проста і легка відповідь на питання про одомашнення собак, але нам потрібно побачити повну картину і складність процесу", — говорить авторка дослідження Марія Лахтінен.У той час, приблизно 20 тис.− 15 тис. років тому, світ був охоплений найхолоднішим періодом останнього льодовикового періоду. В таких умовах люди отримували більшу частину їжі від тварин.При цьому дефіцит поживних речовин виник через відсутність жирів і вуглеводів, а не білків. Якщо люди їдять занадто багато м’яса, зазвичай виникає діарея. А через кілька тижнів у них може розвинутися білкове отруєння і навіть смерть.У більш екологічно сприятливих умовах вовки й люди змагалися б за одних і тих же тварин-жертв. Але в суворих умовах арктичної зими та зими в субарктичному льодовиковому періоді людям не складно було поділитися зайвим м’ясом.Нащадки вовків, які скористалися такими подачками, з часом стали б більш слухняними та, ймовірно, були першими прирученими собаками.Як вказують автори дослідження, ця теорія має сенс не тільки з екологічного, але і з географічного погляду: найраніші знахідки палеолітичних собак серед стоянок людей в основному походять з районів, які в той час були дуже холодними.
Раніше ми розповідали, дослідники назвали породи собак, які роблять своїх власників привабливішими.