Марс наразі вважають безплідною крижаною пустелею, але чи дійсно найближчий сусід Землі колись мав життя? Це питання, яке хвилювало вчених упродовж століть і розпалювало науково-фантастичні фантазії. Після семи місяців в космосі марсохід NASA Perseverance повинен приземлитися на Марсі сьогодні у пошуках доказів.
Чому Марс?
Інші планети або місяці також можуть містити форми життя, тож навіщо вибирати Марс? NASA заявляє, що Марс – це не тільки одне з найдоступніших місць в Сонячній системі і потенційне місце призначення для людей в майбутньому, а й планета, вивчення якої може допомогти нам відповісти на «питання про походження і еволюцію життя». Марс унікальний для всієї Сонячної системи тим, що це планета земної групи з атмосферою і кліматом, його геологія, як відомо, дуже різноманітна і складна, і схоже, що клімат Марса змінювався протягом всього життя.
Вчені вважають, що 4 мільярди років тому на планеті могло бути життя, але більша частина проміжної історії Марса залишається загадкою. Дослідження Марса – це не пошук марсіанського життя (вчені вважають, що зараз там вже не вижити),
а пошук можливих слідів минулих форм життя. Завдання Perseverance – пошук явних ознак того, що мікробне життя могло існувати на Марсі мільярди років тому.
Умови для життя
Для життя потрібна вода. Планета в так званій «зоні життя» навколо зірки – це область, в якій вода потенційно може бути рідкою. Якщо вона знаходиться дуже близько до зірки, вода випарується, а надто далеко вона замерзне. Але однієї води недостатньо.
Теж цікаво: Підказки про атмосферу Марса можуть лежати на поверхні Фобоса
NASA Curiosity Rover святкує 3000 днів перебування на Марсі Вчені також шукають важливі хімічні інгредієнти, включаючи вуглець, водень, азот, кисень, фосфор і сірку. За словами Мішеля Візо, астробіолога французького космічного агентства CNES, вони також шукають джерело енергії – від Сонця, якщо планета знаходиться досить близько, або від хімічних реакцій.
Марсіанська чарівність
Серйозні наукові дослідження Червоної планети почалися в 17 столітті. У 1609 році італієць Галілео Галілей спостерігав Марс за допомогою примітивного телескопа і при цьому став першою людиною, яка використовувала нову технологію в астрономічних цілях.
Марс – в порівнянні з «пустельним, порожнім» Місяцем – довгий час здавався багатообіцяючим з точки зору можливої населеності мікроорганізмами, писав астрофізик Френсіс Рокар у своєму недавньому есе «Останні новини з Марса». Але ХХ століття принесло невдачі. У 1960-х роках, коли прискорилася гонка по висадці людини на Місяць, Дайан Хічкок і Джеймс Лавлок проаналізували атмосферу на Марсі в пошуках хімічного дисбалансу, коли гази вступали в реакцію один з одним, що натякало на існування життя. Але, нажаль, ніякої реакції. Десять років по тому посадкові апарати Viking взяли проби атмосфери і грунту, які показали, що планета більше не придатна для життя, і інтерес до Марса згас.
Але у 2000 році вчені зробили відкриття, яке змінило правила гри: вони виявили, що вода колись текла по його поверхні. Це відродило інтерес до дослідження Марса, і вчені почали вивчати поверхню Марса в пошуках рідкої води. Через понад 10 років, в 2011 році, вони дійсно її знайшли. Тепер вчені вважають, що Марс колись був теплим і вологим і, можливо, підтримував мікробне життя.
«Оскільки Сонце не завжди мало однакову масу і однакову енергію,
Марс цілком міг перебувати в цій зоні життя на самому початку свого існування», – сказала астрофізик Афіна Кустеніс з обсерваторії Paris-PSL.
Але, якщо життя існувало на Марсі, чому воно зникло?
Дальші кордони
Завжди є інші області для дослідження. Супутник Юпітера Європа, помічений Галілеєм 4 століття тому, може мати океан, прихований під крижаною поверхнею, який, як вважається, містить приблизно у два рази більше води, ніж найбільший океан Землі.
NASA заявляє, що це «може бути самим багатообіцяючим місцем в нашій Сонячній системі для пошуку сучасного безпечного середовища, придатного для будь-якої форми життя за межами Землі». Його приливна енергія може також викликати хімічні реакції між водою і камінням на морському дні, створюючи енергію. Замерзлий супутник Сатурна Енцелад також вважається багатообіцяючим претендентом. Американський зонд Кассіні, що обертався навколо планети з 2004 по 2017 рік, виявив існування гейзерів водяної пари на Енцеладі. У 2005 році Кассіні виявив гейзери з крижаних часток води і газу, що хлинули з поверхні місяця зі швидкістю приблизно 1290 кілометрів на годину. В результаті вивержень навколо Енцелада утворюється дрібний крижаний пил, який є матеріалом для кілець Сатурна. Наразі ніяких місій на Енцелад не заплановано. Інший супутник Сатурна – Титан – єдиний супутник у Сонячній системі, який має, як відомо, значну атмосферу – також становить інтерес. Місія Кассіні виявила, що там є хмари, дощ, річки, озера і моря, але вони містять рідкі вуглеводні, такі як метан і етан. NASA, чия місія на Титан Dragonfly почнеться у 2026 році й приземлиться у 2034 році, каже, що Титан може містити «життя, яке ми ще не знаємо».
Що може завадити нам колонізувати Марс?