Попередник нового марсоходу Perseverance — Curiosity, який досліджує Червону планету вже девʼять років, досі робить відкриття. На марсіанській горі Еоліда висотою в кілька кілометрів він виявив ознаки того, що в прадавні часи планета пережила сильні кліматичні зміни та опинилась на межі водного світу, багатого ріками, і сухого пустельно.Про це пише Business Insider.Науковці вже багато років вважають, що 3,5 млрд років тому Марс втратив свою воду, однак нове відкриття Curiosity говорить про те, що ріки та озера могли зникнути й повернутися кілька разів, перш ніж планета перетворилася на пустелю. Про це свідчить останнє дослідження.
Марсохід сів на Червоній планеті в 2012 році, і гора Еоліда висотою в 5,5 тис. км, біля підніжжя якого він розпочав роботу, стала головним об’єктом досліджень. Кожна геологічна епоха залишила на горі різні сліди — від потоків прадавньої ріки, патьоків глини, що осіла на дні озера, пил і пісок.Ймовірно, з подальшим ходом дослідження Curiosity відкриє ще більше таємниць історії Марсу. Поступово піднімаючись на гору апарат здійснює хронологічний тур по історії клімату планети — нещодавно він дістався підніжжя одного з наносів гори висотою в 800 м,
яке дослідники вважають «дуже цікавим місцем».У перші два роки місії Curiosity підтвердив, що кратер Гейла, посередині якого розташована гора Еоліда, колись був озером, заповнений хімічними інгредієнтами, необхідними для виникнення життя. Наразі Perseverance у тисячах кілометрів від старого марсоходу також досліджує дно ймовірного озера на наявність слідів давніх мікробів.
З тих пір Curiosity виявив органічні матеріали, сліди загадкових сплесків метану в атмосфері, а також докази того, що невеликі солоні водойми залишились і після висихання планети. Прибор марсоходу ChemCam обстрілює породи лазером, аналізуючи вивільнені гази. Так науковці отримують інформацію про склад матеріалу марсіанського каміння.Таким чином ChemCam виявив різкі зміни в основі гори. Давнє озеро залишило біля підніжжя Еоліди залежі корисних копалин, і над цим шаром — горизонтальні полоси, які, ймовірно, утворив вітер, який «пересував» піщані дюни через кратер. Однак вище цих ліній є ще один шар озера.Ці дані говорять про те, що кратер Гейла перетворився з озера на засушливу пустелю, а потім знову став озером. Науковці вважають, що такі різкі коливання клімату могли відбуватися кілька разів, перш ніж вода з поверхні Марсу повністю вивітрилась.
Наразі незрозуміло, як довго могли тривати ці «вологі» та «сухі» періоди, однак вчені вважають, що принаймні з десяток мільйонів років. Розуміння кліматичної історії цієї планети, яка з водного світу, потенційно придатного для життя, перетворилась на безплідну пустелю, могло б направити мисливців за слідами живих організмів у потрібному напрямку.
