Яким чином події, що відбуваються з нами, не змішуються в голові в одну купу, а постають у вигляді послідовного ланцюжка?
Як з'ясувала міжнародна команда вчених з Франції і Нідерландів, вся справа в так званих "нейронах часу" - клітинах гіпокампу, які виконують функцію короткочасної пам'яті і відповідають за наступне переведення інформації в довготривалу пам'ять. Саме вони дозволяють нам відтворювати правильний порядок подій, що відбулися.
Власне, як це часто буває, такі клітини, що відповідають за послідовну розстановку подій в нашій пам'яті, спочатку були виявлені у щурів, проте про механізм кодування епізодичної пам'яті (тобто пам'яті про автобіографічні події, що включає час і місце дії, а також всю супутню цьому інформацію) у людини залишалося тільки здогадуватися.
Щоб перетворити припущення в факти, дослідники на чолі з нейробіологом Лейлою Редді з французького центру досліджень когнітивних здібностей мозку провели дослідження за участю 15 пацієнтів, які страждають на епілепсію, в гіпокамп яких вже були імплантовані мікроелектроди.
В ході експериментів учасникам пропонували серії зображень в певному порядку і пропонували запам'ятати цей порядок.
При цьому електроди фіксували реакцію окремих нейронів в гіпокампі під час показу зображень, в перервах, коли на екрані не виникало ніяких картинок, і під час пауз, коли учасникам пропонували вгадати, яким буде наступне зображення.
За словами вчених, таким чином вони виявили як нейрони, задіяні в процесі запам'ятовування і відтворення картинок, так і ті нейрони, які активізувалися при відсутності зображення. Вони-то і відповідали за кодування часу навіть в ті моменти, коли нічого не відбувалося.
"Темпоральні модуляції під час цих пауз не могли бути ініційовані зовнішніми подразниками, - пишуть дослідники в своїй роботі, опублікованій в виданні The Journal of Neuroscience. - Замість цього вони свідчили про темпоральні сигналі в розвитку в результаті зміни сприйняття учасників експерименту в ході очікування наступної дози інформації ".
Іншими словами, навіть коли нічого не відбувається, лічильник часу в нашій голові продовжує цокати.
Дослідники не виключають, що саме в такі моменти "нейрони часу" здійснюють багаторівневу роботу, записуючи "що, де і коли", що стосується тієї чи іншої події, і створюючи з розрізнених елементів чітку картинку пам'яті.
"Феномен суб'єктивної" ментальної подорожі в часі "є наріжним каменем епізодичної пам'яті, - пишуть вчені, - і нейрони в гіпокампі дають нам можливість з усією яскравістю згадати події, що відбувалися в певний час і певному місці".
