Наука

Втрачений у минулому супутник нахилив Сатурн та оточив його кільцями

19 вер•Nauka.ua

--[CDATA[ Американські планетологи завдяки даним «Кассіні» змоделювали еволюцію Сатурна та дійшли висновку, що незвичний нахил планеті забезпечив ще один супутник, який планета втратила приблизно 160 мільйонів років тому. Супутник підтримував Сатурн у резонансі з Нептуном, однак з часом дестабілізувався, мігрував та наблизився до Сатурна, де і був зруйнований внаслідок зіткнення. Це призвело до прецесії осі Сатурна, а заразом і до появи його відомих кілець, пишуть вчені у статті, опублікованій в Science.

Найбільший супутник Сатурна Титан та другий по величині супутник Рея накладаютьсяя один на одного на знімку, який зробила станція «Кассіні». NASA / JPL-Caltech / Space Science Institute

Куди нахилений Сатурн?Нахил планети — це нахил між її екватором та орбітальною площиною. І нахил другої за розмірами планети Сонячної системи, Сатурна, складає 26,7 градуса, що надзвичайно займає вчених, адже цього забагато, щоб такий нахил міг з'явитися ще на етапі формуванням планети-гіганта. Планетологи зійшлися на думці, що такий незвичний нахил Сатурну забезпечує спін-орбітальний резонанс з сусіднім від нього Нептуном,

тобто кут нахилу його осі обертання залежить від орбіти та її змін Нептуна. Втім, до цього Сатурн мало щось призвести, а тому вчені шукають яку-небудь динамічну подію.

І у своїй роботі, аналізуючи дані, які про Сатурн встигла надіслати станція «Кассіні», науковці з університетів США змогли уточнити момент інерції планети та пояснити і нахил, і кільця, і навіть положення найбільшого супутника Сатурна Титана ще одним супутником.

Хіба Сатурну мало супутників?Розподіл маси всередині такої нещільної газоподібної планети як Сатурн, яка до того ж швидко обертається, значною мірою визначається співвідношенням між відцентровими та гравітаційними силами. І на своїх останніх 22 витках космічний апарат «Кассіні» пройшов між кільцями та атмосферою Сатурна, давши можливість виміряти гравітаційне поле планети та визначити її внутрішню будову. Цим і скористалися вчені у цій роботі, уточнивши момент інерції планети, тобто те, як маса розподіляється усередині планети.

Він не вписався в діапазон, що передбачають популярний сценарій міграції Титана чи особливостей планети ще на ранніх етапах її формування. Але при цьому отримані дані добре підходять моделі, в якій Сатурн міг у минулому бути ще одним супутником (на ]]

Читайте ще