Спілка археологів України започаткувала інформаційно-просвітницьку кампанію про висвітлення злочинів Росії у культурній сфері. 16 листопада науковці оголосили про її початок. Вони розповідатимуть про археологічну спадщину, яка була знайдена в різні роки на території України, але вивозилась до Росії і зараз експонується там.
Українські вчені розповідають, що Росія почала привласнювати артефакти нашої історії з того часу, відколи почали проводити перші археологічні розкопки – від другої половини XVIII ст. Ці знахідки поповнювали колекції спочатку Російської імперії, потім Радянського Союзу, а тепер і РФ. Роботи контролювались, а часто і навмисно проводились російськими дослідниками, які вивозили безцінні скарби в Москву чи Санкт-Петербург. Навіть ті цінності, які в Другу світову з України вивезли нацисти в Німеччину, потім повертали не українським музеям, а вже у російські. Вилучали також багато артефактів, які були джерелом для реконструкції давньої історії України і свідчили про нашу національну ідентичність.
Після анексії Криму у 2014 році півострів також почали активно досліджувати російські дослідники.
І нові знахідки кримських пам’яток, і музейні колекції російські окупанти вивозять на свою територію. Під час теперішньої війни ми знаємо про вивезення експонатів з музеїв на окупованих територіях, зокрема Мелітополя, Маріуполя, Херсона Проект «Археологічна спадщина, вкрадена Росією» має на меті зробити розголос, познайомити з проблемою, яка існує вже кілька століть.
«Вся культурна спадщина важлива, але археологія і архітектура посідають особливе місце. Бо це про цю землю і людей, які на цій землі колись жили. Це дуже потужне підґрунтя нашої ідентичності. Коли ми втрачаємо частинки того підґрунтя, це дає тріщинки в ідентичності. Культура не на часі, бо вона поза часом», – наголосив археолог Євген Синиця.
Він додав, що в Росії нема аналогів тих цінних скарбів, які були віднайдені в Україні. Тому без українських скарбів колекції російських музеїв будуть дуже скупими. Більшість речей з України зберігаються в Ермітажі в Санкт-Петербурзі і Державному історичному музеї на Красній площі у Москві. А ще в Третьяковській галереї.
Скарби з Литої могили, віднайдені на Подніпров’ї
Однією з перших віднайдених в Україні і вкрадених росіянами пам’яток є знахідки
Мельгунівського скарбу у Литій могилі Дослідження десятиметрового поховального кургану в урочищі поблизу Кропивницького розпочали 1763 року з ініціативи генерал-поручика Олексія Мельгунова, засланого на південь імперії зміцнювати її нові кордони.
«Родзинкою пам’ятки став скарб, що був знайдений в кам’яній скрині під верхівкою її насипу. Скриня приховувала коштовні артефакти, виконані в ассиро-урартському стилі. Це залізний акінак з окутим золотом руків’ям в плакованих золотом дерев’яних піхвах, які вкриті зображеннями фантастичних тварин, срібні елементи від ассирійського палацового табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок у вигляді орлів, платівки із зображеннями мавп та птахів, бронзова застібка із закінченнями у вигляді лев’ячих голівок, 40 бронзових вістрів стріл. Є всі підстави вважати, що ці предмети належать до другої половини VII ст. до н. е. і були військовими трофеями скіфів, добутими ними під час походів до Малої Азії», – пишуть археологи.
Однак у 2019 році експедиція Інституту археології НАН України з’ясувала, що курган звели не скіфи,
а їхні попередники на цих теренах на століття раніше. Археологи відшукали дві вцілілі платівки зі сплаву золота та срібла із орнаментацією, притаманною культурам гальштатського кола.
Знахідки з Литої Могили спочатку потрапили до петербурзької Кунсткамери, звідти – до Ермітажу, де й досі перебуває частина цієї колекції. Деякі речі 1932 року все ж таки повернули до музею Харкова, але вони були втрачені під час невдалої спроби евакуації в Другу світову війну.
«Кропив’янський» ритон IV ст. до н. е.«Кропив’янський» («Полтавський») ритон IV ст. до н.е., знайдений біля містечка Кропивна 1746 року. Виготовлений найімовірніше у Фракії, цей срібний з позолотою ритон вагою 902 грами – посудина у формі вигнутого рогу з передньою частиною у вигляді коня. Її використовували для пиття або, можливо, ритуальних дій.
«Знахідку, разом з іншими речами, виявили 1746 році в межах Кропив’янської сотні Переяславського полку. Відповідно до офіційних документів, її знайшли пастухи в піску, однак є і версія, що ритон походить з поховання у кургані, з якого добували селітру», – пояснили українські археологи.
Ритон вивезли росіяни до Санкт-Петербурга. Спершу він потрапив до академічної Кунсткамери. Пізніше його передали в Ермітаж.
Прикраси зі скарбу, знайденого біля Десятинної церкви у КиєвіСкарб XII ст. знайдений поблизу Десятинної церкви, Київ. Це золоті прикраси, які знайшли і тихцем вивезли до Росії. Серед них – сережки, колти, браслети, персні, рясни – скроневі прикраси із золотими та срібними колодочками, шийні гривни, медальйони із зображеннями святих. Концентрація скарбів навколо церков свідчить про те, що в час нападу монголів храми були прихистком для людей. У них переховувалися мешканці різного соціального статусу, зокрема і заможні, які брали із собою цінні речі. Зараз скарб зберігається у Державному історичному музеї, Москва, Росія.
Барельєф із зображенням святих воїнів-вершників з Михайлівського золотоверхого соборуМозаїка «Димитрій Солунський» а також барельєф із зображенням святих воїнів-вершників XII ст із знищеного Михайлівського Золотоверхого собору у Києві зараз зберігається у Третьяковській галереї у Москві. У 1930-і роки собор знесли, щоб збудувати на цьому місці урядовий центр,
хоча задум так і не втілили. Перед знищенням мозаїки демонтували і перевезли до музеїв Москви, Санкт-Петербургу, Новгорода та інших міст СРСР. В роки Другої світової війни деякі фрески вивезли до Німеччини, але звідки вони потрапили знову до російського Ермітажу.
Зал Третьяковської галереї у Москві з мозаїками зруйнованого більшовиками Михайлівського Золотоверхого собору, вивезеними з КиєваОрганізатори проекту «Археологічна спадщина, вкрадена Росією» наголошують, що реституція (відновлення прав) та репатріація культурних цінностей – процес складний і тривалий. Але розголос та інформаційна кампанія є першим кроком для того. Проект працює насамперед для того, щоб загострити увагу на належності Україні майнові прав на вивезену культурну спадщину. А репатріацією будуть займатися вже відповідні органи після перемоги.
