--[CDATA[ Американські дослідники з'ясували, що безхребетні види морських тварин, які живуть на мілині, можуть виживати за тисячі кілометрів від берега завдяки плавучому людському сміттю. Більшість з них навіть розмножується на смітті, вказуючи на те, що відходи дозволяють достатньо довго виживати тваринам далеко від природних оселищ. Дослідження опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution
Naja Bertolt Jensen / Unsplash
Що це за скупчення сміття?В океанах так багато людського сміття, що місцями воно формує плавучі осередки, найбільший із яких відомий як Велика тихоокеанська сміттєва пляма. Там захоплені північнотихоокеанською течією людські відходи, переважно пластикові, скупчуються на площі щонайменше 700 000 квадратних кілометрів. А як це сміття впливає на водних жителів, науковці розуміють не до кінця. Хоч шкода пластику для живої природи добре відома, але з огляду на його роль у поширенні видів запитань більше.
Наприклад, після великого цунамі в Японії 2011 року на береги Північної Америки ще протягом шести років виносило живі японські види прибережних морських організмів разом із пластиковими відходами.
Це означає, що сміття може надавати їм достатній для виживання протягом років прихисток. Тому вчені Смітсонівського дослідницького центру навколишнього середовища з колегами взялися дослідити, хто з прибережних видів живе на смітті Великої тихоокеанської сміттєвої плями за тисячі кілометрів від берега.
Хто живе на смітті в океані?Протягом 2018-2019 років науковці відібрали 105 зразків різноманітного сміття зі звалища у Тихому океані. На 70 відсотках з них знайшлися прибережні види морських безхребетних тварин, які до того ж перевершували за кількістю та різноманіттям види, які типово живуть у відкритому океані. Найчастіше це були мохуватки (Bryozoa), членистоногі (Arthropoda) та кнідарії (Cnidaria).
Частина сміття, яке досліджували автори. Haram et al. / Nature Ecology & Evolution, 2023
Тварини виявилися не просто випадковими пасажирами, а й постійними мешканцями сміттєвих острівків. Представники більшості гідроїдних і ракоподібних мали на собі репродуктивні структури або ж виводили потомство, а актинії були представлені в ]]
