Палеонтологи вивчили хімічний склад зубів неандертальців і древніх людей, щоб зрозуміти, чим вони харчувалися і як полювали.
Міжнародна група палеонтологів під керівництвом дослідників з Саутгемптонського університету проаналізувала емаль зубів неандертальців і древніх людей, що жили на території сучасної Португалії в різний час. Аналіз показав, що неандертальці полювали на великих тварин на великих ділянках землі, а стародавні люди, що жили в тому ж місці десятки тисяч років по тому, вважали за краще більш дрібних істот і полювали «ближче до дому».
Палеонтологи дослідили емаль зубів двох неандертальців, які жили на території сучасної Португалії близько 95 тис. років тому, і стародавньої людини, пов'язаного з мадленською культурою пізнього палеоліту (близько 13 тис. років тому). Вчені аналізували за допомогою лазера ізотопний склад стронцію всередині зубної емалі.
Ізотопи стронцію в гірських породах поступово змінюються протягом мільйонів років в процесі напіврозпаду. Це означає, що вони варіюються від місця до місця в залежності від віку порід. У міру вивітрювання ізотопні «відбитки пальців» передаються рослинам і проходять по харчовому ланцюгу,
в кінцевому підсумку потрапляючи в зубну емаль.
В районі, де проводилося дослідження, геологічні породи дуже неоднорідні, тому всі зміни можна визначити з високою точністю.
Вчені також вивчили ізотопи в зубної емалі тварин, знайдених в печерах. Поряд зі стронцієм вони виміряли ізотопи кисню, які змінюються в залежності від сезону року. Це дозволило їм встановити не тільки, де мешкали тварини, але і в які сезони вони доступні для полювання.
Дослідження показало, що неандертальці полювали на великих тварин: влітку це були дикі кози і протягом всього року — коні, благородні олені і вимерлі види носорогів. Мисливські угіддя цього древнього виду простягалися приблизно на відстань в 30 км від печери. Мадленці полювали приблизно в 20 км від печери і вибирали кроликів, благородних оленів, диких кіз і прісноводну рибу.
