Протягом кількох десятків років Японська агенція аерокосмічних досліджень (JAXA) намагалася відправити згенеровану на орбіті сонячну енергію з космосу на Землю. У 2015 році фахівці JAXA здійснили прорив, успішно відправивши 1,8 кВт електроенергії на 50 з гаком метрів до бездротового приймача. Тепер Японія зробила ще один крок до реалізації плану енергетичної незалежності — країна проведе експеримент із приземлення згенерованої на орбіті енергії через ланцюжок супутників.
Як повідомляє Nikkei, проект із передачі електроенергії з орбіти на поверхню Землі займається Міністерством економіки, торгівлі та промисловості Японії, а очолює наукову групу професор Шинохара Наокі з Університету Кіото, який працює над цим завданням з 2009 року.
«Якщо ми зможемо продемонструвати нашу технологію раніше за інший світ, це стане інструментом для ведення переговорів щодо розвитку космосу з іншими країнами», — зазначив Шинохара.
Перший крок у розвитку ідеї космічної енергетики зробив у 1968 році американський фізик Пітер Глейзер, який представив концепцію великих супутників із сонячним колектором,
які збирали б і передавали електрику на наземні антени у вигляді електромагнітних пучків. Мікрохвилі можуть проникати крізь хмари, що робить цей спосіб передачі енергії незалежним від погодних умов, а сонячні панелі в космосі можуть генерувати чисту енергію цілодобово. Дослідження цієї технології ведуться у низці країн.
У 2009 році групі професора Шинохари вдалося переслати 1,8 кВт на 30 метрів у телефон, що лежить на землі. 2015 року було проведено вдалий експеримент із горизонтальної передачі мікрохвиль, 2018-го — вертикальної. Найближчим часом відбудуться випробування на відстані від 1 до 5 км.
У 2025 році проєкт збирається вийти на фінішну пряму — вчені спробують передати за допомогою ланцюжка невеликих супутників енергію з орбіти в приймачі, що розташовані в сотнях кілометрів.
Втім, як зазначає Engadget, навіть якщо Японія зможе досягти успіху зі своєю дослідною системою на орбіті, технологія космічної енергетики все ще далека від практичного застосування. Складання на орбіті установки для генерації 1 ГВт енергії — еквівалента одного атомного реактора — обійдеться більш ніж трильйони ієн — еквівалентно майже 7,1 мільярда доларів. Площа панелей при цьому повинна дорівнювати площі квадрата зі стороною в два кілометри. Що робить такий вид енергетики поки що зовсім нерентабельним. Однак для віддалених військових баз і зон стихійного лиха отримання енергії з космосу буде завжди затребуваним, як тільки з'явиться надійна технологія її приземлення.
Конкуренти теж не сплять. Схожими масштабними проєктами займаються у США (дослідницька лабораторія ВПС та Каліфорнійський технологічний інститут), у Китаї (Чунцінський університет), має плани у цій сфері й Європейське космічне агентство.
Рік тому ми писали, що ВМС США продемонстрували технологію безпровідної передачі електроенергії на велику відстань (відео)
Джерело: nnews.com.ua
