У майже половині випадків, як космічна станція «Юнона» перетинає межу магнітосфери Юпітера, вона зіштовхується з хвилями, які провокує взаємодія магнітного поля планети із сонячним вітром, свідчить нове дослідження. Такі хвилі є на Землі і на Сатурні, однак на Юпітері їх виявили вперше, розповідають астрономи у статті, опублікованій у Geophysical Research Letters
Моделювання хвиль, які виникають на межі магнітосфери Юпітера з міжпланетним простором. SwRI
Які хвилі вирують в магнітосфері?Юпітер володіє найсильнішим магнітним полем серед усіх планет Сонячної системи — воно майже у 15 разів ширше за Сонце. Прискорюючи заряджені частинки, які потрапляють у магнітосферу з сонячного вітру чи газів, які вивергає супутник Юпітера Іо, магнітне поле планети проявляє себе яскравими полярними сяйвами та унікальними світанковими бурями, що вже понад сім років вивчає космічна станція «Юнона». З її ж допомогою астрономи з Техаського університету у Сан-Антоніо спільно з колегами виявили раніше невідоме явище на Юпітері — нестійкості Кельвіна — Гельмгольца.
Нестійкостями Кельвіна — Гельмгольца називають явище,
коли на межі двох середовищ, які мають різні швидкості і напрямки, виникають завихрення при взаємодії цих двох середовищ. Такі хвилеві структури можна спостерігати на воді, коли віє сильний вітер, в атмосфері Сонця, а також у магнітосферах Землі і Сатурна, коли вони стикаються з потоками заряджених частинок з Сонця. Втім, хвилі у магнітосфері Юпітера виявити вдалося вперше. На них вказав аналіз даних «Юнони» про потік заряджених частинок навколо Юпітера, а також тиску плазми, коли станція проходила крізь магнітопаузу планети — межі, яка проходить між магнітосферою і навколишнім середовищем.
Планетологи з'ясували, що у 25 з 62 подій перетину магнітопаузи, умови навколо «Юнони» відповідали вимогам для виникнення нестійкостей Кельвіна — Гельмгольца. На думку вчених, утворювані хвилі беруть участь у перенесенні частинок сонячного
