Шоу-бізнес

Залаштунки з Marie Claire: як створювалася нова колекція J’amemme — розповідає дизайнерка Юлія Ярмолюк

25 вер•Marie Claire

За красивим образом на подіумі завжди стоїть значно більше, ніж здається на перший погляд. Ескіз поступово перетворюється на лекало, тканина проходить десятки примірок, а кожна складка й лінія вимагають точності, терпіння та роботи десятків людей.

У новому випуску «Залаштунків з Marie Claire» ми разом із дизайнеркою J’amemme Юлією Ярмолюк зазираємо всередину цього процесу. Говоримо про створення нової колекції The Divine Feminine — від першого відчуття та роботи над силуетами до складних плісированих конструкцій і фінального виходу на подіум. А ще — про жіночність, яка може бути водночас ніжною і сильною, команду, що стоїть за кожним образом, та про те, як продовжувати створювати красу в умовах війни.

Юліє, цьогоріч у межах UFW ви презентували колекцію The Divine Feminine? Яка її основна ідея?The Divine Feminine – про жінку, якій більше не потрібно відповідати якомусь одному образу. Вона може змінюватися, суперечити собі, бути різною, і при цьому залишатися цілісною. Ця колекція – про різні грані однієї особистості.

Попри виснажливу зиму, попри літо під постійними обстрілами,

українські дизайнери продовжують жити і творити в Україні. Поділіться своїм досвідом, як це — готувати нову колекцію в цих непростих умовах? Що було найважчим особисто для вас?Створювати колекцію під час війни це постійно існувати у двох паралельних реальностях. В одній ти працюєш із красою, формою, кольором, мрієш і створюєш. В іншій повітряні тривоги, обстріли, безсонні ночі та хвилювання за близьких і команду.

Найскладніше особисто для мене це щоразу повертати себе у творчий стан. Творчість потребує внутрішньої тиші, а сьогодні ми майже позбавлені її. Але водночас саме робота стала для нас опорою. Ми продовжуємо творити в Україні, зберігати команду, виробництво, підтримувати одне одного. І в цьому є наша форма спротиву, попри все створювати красу й говорити світу, що ми є.

З чого зазвичай починається ваша робота над колекцією? З ідеї, ескізу, силуету, чи може певної фактури чи тканини?Мої колекції завжди починаються з відчуття. Спочатку народжується емоція, певний образ жінки, її стан. Потім з’являються фактури, лінії, кольори та силуети.

Divine Feminine народилася з бажання піднести жіночність на Олімп,

показати її не лише через ніжність і красу, а й через силу, свободу та внутрішню велич. Мені хотілося створити майже невагомий образ жінки, тому я звернулася до легких напівпрозорих тканин, плісе, хвиль і форм, які рухаються разом із тілом.

Можете розповісти, як відбувається процес створення лекала? Бо часто здається, що дизайн — це передусім красивий ескіз, але скільки роботи стоїть за тим, щоб намальований силует зрештою правильно «сів» на людину?Так, ескіз це лише початок. За ним стоїть величезна технічна робота конструктора, технолога, закрійника, кравців і всього виробництва. Спочатку ми переносимо ідею в конструкцію, створюємо перше лекало та тестовий зразок. Потім починаються примірки: змінюємо пропорції, довжину, об’єм, шукаємо правильний баланс між красою форми та комфортом.

Особливо складно працювати з плісе й асиметричними конструкціями. Тут важливий кожен сантиметр, адже тканина поводиться в русі зовсім не так, як на площині. Іноді те, що здається простим і невагомим на подіумі, потребує тижнів кропіткої роботи.

Скільки разів у середньому змінюється та чи інша річ від першого ескізу до фінального образу?

Чи буває, що в процесі вона взагалі перестає бути схожою на початкову задумку?У середньому річ проходить кілька примірок, але для складних образів їх може бути значно більше. Ми можемо повністю змінити пропорції, додати або прибрати об’єм, по-іншому розташувати драпірування чи навіть змінити тканину.

Так, іноді фінальна річ майже не схожа на перший ескіз і це нормально. Я не сприймаю ескіз як щось недоторканне. Для мене дизайн це живий процес, у якому потрібно чути матеріал і бачити, як він взаємодіє з тілом. Кожна річ обовʼязково проходить примірку на мені і на моделі.

А що відбувається, коли річ на примірці має зовсім не такий вигляд, як ви уявляли? Ви намагаєтеся врятувати задум чи можете повністю від нього відмовитися?Спочатку я завжди намагаюся зрозуміти, чому задум не спрацював. Іноді достатньо змінити пропорцію, довжину або фактуру і річ оживає. Але я також можу повністю від неї відмовитися.

Для мене важливо бути чесною із собою. Якщо річ не викликає потрібної емоції, вона не повинна потрапити до колекції лише тому, що на неї вже витрачено багато часу.

Вміння відмовлятися також частина дизайнерської роботи.

Яка деталь у цій колекції була для вас технічно найскладнішою? І скільки спроб знадобилося, щоб отримати саме той результат, який ви хотіли?Найскладнішими стали багатошарові плісировані конструкції, які мали водночас тримати скульптурну форму й залишатися невагомими в русі. Нам було важливо, щоб тканина не просто прикрашала тіло, а ніби продовжувала його рух, створюючи відчуття польоту.

Ми неодноразово змінювали об’єми, напрямок хвиль і спосіб кріплення шарів. Саме такі речі вимагають найбільше спроб, адже іноді різниця у кілька сантиметрів повністю змінює силует.

Плісе — візитівка J’amemme. Які фактури та форми надихали вас як дизайнерку цього разу?Цього разу мене надихала пластика жіночого тіла, природний рух тканини та відчуття повітря. Хотілося, щоб плісе нагадувало хвилі, пелюстки, крила, форми, які неможливо зафіксувати, бо вони постійно змінюються.

У Divine Feminine плісе стало мовою, через яку ми говоримо про багатогранність жінки. Вона може бути ніжною і сильною, вразливою та владною, земною і майже божественною водночас.

За красивим образом на подіумі завжди стоїть велика команда. Хто сьогодні поруч із вами працює над колекцією і яку роль кожен відіграє в цьому процесі?За кожною колекцією J’amemme стоїть велика команда: дизайнери, конструктори, технологи, кравці, кравчині, майстри з плісирування, менеджери виробництва та стилісти. Кожен відповідає за свою частину процесу, але ми постійно працюємо в діалозі.

Для мене дуже важливо, що поруч люди, які не просто технічно виконують завдання, а відчувають ДНК бренду. Вони розуміють, якою має бути лінія, рух тканини та загальна емоція образу. У переважній більшості наша команда складається з жінок, тому колекція Divine Feminine певною мірою стала і нашою спільною історією.

Ваш виробничий простір — це ніби продовження ДНК бренду: тут навіть у деталях відчувається ваш характер і цінності. Для вас було важливо створити саме таке середовище?Так, безумовно. Я вірю, що простір впливає на внутрішній стан і на те, що ми створюємо. Мені хотілося, щоб виробництво було не просто місцем роботи, а середовищем, у якому команда почувається комфортно,

спокійно та натхненно.

У ньому багато світла, чистих ліній і деталей, які перегукуються з естетикою J’amemme. Для мене важливо, щоб цінності бренду існували не лише у фінальному продукті, а й у щоденній атмосфері, в якій цей продукт народжується.

Підготовка до самого шоу — не менш хвилюючий процес. Ви зазвичай ретельно обираєте локації та занурюєте гостей у нові досвіди, як от на показі в театрі «Сузірʼя». Як обирали місце і концепцію нового показу?Цього разу показ відбувся у Червоній залі Центрального залізничного вокзалу, справжній архітектурній перлині, маленькому Парижі посеред Києва. Я відчула, що цей простір надзвичайно точно підкреслює ідею Divine Feminine: його монументальність і урочистість поєдналися з легкістю та невагомістю колекції.

Режисеркою показу стала Валерія Фадєєва. Разом ми створювали відчуття піднесення, свободи й польоту, особливо в момент, коли моделі буквально здіймалися над простором. Фінальною емоційною точкою став виступ Філіпа Коляденка з моєю улюбленою піснею «Свобода». Він також став музичним продюсером показу і спеціально створив музику для runway.

І це було незабутньо.

Чи є у вас якісь маленькі традиції чи ритуали напередодні показу, які ви повторюєте щоразу?У мене немає особливих забобонів чи складних ритуалів. Але перед початком я завжди намагаюся хоча б на кілька хвилин залишитися наодинці, подивитися на готовий простір і усвідомити, який шлях ми пройшли. А ще я мало сплю і майже не їм в день показу.

І ще для мене дуже важливо особисто подякувати команді. Перед показом ми завжди збираємося разом, тому що в цей момент особливо відчувається: колекція вже перестає належати лише мені – це результат роботи та любові великої кількості людей.

Що зазвичай відбувається за лаштунками у день показу?Це максимальна концентрація, адреналін і контроль сотень деталей одночасно. Фінальні примірки, зачіски, макіяж, порядок виходів, перевірка музики, світла, взуття та аксесуарів. Навіть якщо все було підготовлено заздалегідь, у день показу обов’язково виникають непередбачувані ситуації. А ще в останній момент перед виходом на runway можуть доїжджати речі які доливали б в останній момент. В цей раз ми 4 години проводили репетицію з моделями,

бо в нас був складний візерунок проходки під час шоу.

Цей показ став для нас особливим випробуванням: через повітряну тривогу та небезпеку він розпочався із затримкою майже на три години.

Що в цій колекції глядач, найімовірніше, не помітить, але для вас це одна з найважливіших деталей?Можливо, глядач не помітить, наскільки ретельно в кожному образі вибудуваний рух. Нам було важливо не лише те, який вигляд річ має у статичному кадрі, а і як вона живе під час ходи: як відкривається плісе, як рухається хвиля, як тканина реагує на кожен крок.

Саме цей невловимий рух є для мене однією з головних деталей колекції. У ньому й живе Divine Feminine жіноча енергія, яку неможливо остаточно зафіксувати чи обмежити.

І наостанок, який образ із колекції ваш особистий фаворит — і чому?Мені складно обрати лише один образ, адже кожен із них уособлює певний стан жінки. Кожен виріб складний та продуманий. Але найближчі мені саме ті образи, в яких найбільше відчувається політ: невагомі, багатошарові, зі скульптурним плісе, що оживає під час руху.

Для мене в них найточніше втілилася головна думка Divine Feminine: справжня жіночність не потребує доказів. Вона може бути тендітною, але водночас мати неймовірну силу підніматися над обставинами й залишатися вільною.