Виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки. 28 листопада на офіційному сайті Інституту національної пам’яті Польщі було оприлюднене рішення, яким прокурор відділу комісії розслідування злочинів проти польського народу в Ряшеві припинив слідство у справі про переселення в 1947 році в рамках акції «Вісла» жителів південно-східної Польщі, зокрема українців. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам'яті. Це рішення викликало широкий резонанс у Польщі та Україні. Зокрема через те, що в аргументації до цього рішення здійснена спроба виправдати злочини комуністичного режиму в Польщі, які демократична польська влада вже неодноразово засуджувала на найвищому політичному рівні. Зокрема, у 1990 році операцію «Вісла» засудив сенат Республіки Польща. У 1997 році президенти Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський підписали спільну заяву «До порозуміння і єднання», в якій було засуджено тих, хто призвів до страждань й українців, і поляків. 2002 року президент Польщі Олександр Кваснєвський висловив співчуття з приводу проведення акції «Вісла».
27 квітня 2007 року президент Польщі Лех Качинський і президент України Віктор Ющенко в спільній заяві, оприлюдненій у Варшаві, також засудили акцію.Очевидно, що те, в який спосіб обґрунтовується рішення про припинення слідства, та те, яку характеристику отримує це примусове переселення в документі, цілком суперечить усталеному науковому погляду на події і в Україні, й у Польщі. Свій протест щодо юридичної реабілітації акції «Вісла» вже висловили польські науковці, громадські та культурні діячі і навіть член колегії Інституту національної пам’яті Польщі.
Серед іншого вони зауважують, що таке рішення компрометує органи прокуратури, адже неможливо провадити розслідування і «не помітити» численні людські жертви насильницької депортації, здійсненої комуністичним режимом у Польщі у 1947 році. Також негативну оцінку скандальній юридичній кваліфікації дав очільник української дипломатичної місії у Варшаві, заявивши, що остаточної крапки у цьому питанні ще не поставлено.
Український інститут національної пам’яті прикро вражений вищезазначеним рішенням прокурора у справі,
яка розслідувалася за поданням представників української громади у Польщі, а також загалом стривожений тенденцією до політизації історії й вибіркового підходу до джерел про українсько-польські взаємини, яку спостерігаємо протягом останніх років у Польщі.
З огляду на реакцію на рішення у справі про операцію «Вісла» всередині польського суспільства, ми певні, що ця тенденція не відображає настроїв і ставлення з боку громадянського суспільства в Польщі, а відтак воно дасть їй власну системну оцінку. Це набуває особливого значення в час, коли держава-агресор Росія після тривалого періоду виправдання злочинів комуністичного тоталітарного режиму в СРСР знову порушує міжнародне право і посягає на суверенітет інших держав.
Сьогодні у війні проти України росіяни масово вдаються до репресивних практик минулого – депортацій, влаштування фільтраційних таборів, невиправданого насильства проти цивільного населення, свавільних конфіскацій майна тощо. Цілком солідаризуємося з тими представниками польського суспільства, які усвідомлюють, що виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки, а також публічно протидіють фактам такого виправдання.
В Інституті переконані, що цивілізований і чесний діалог щодо минулого, а також неупереджені дослідження допоможуть належним чином кваліфікувати навіть найдраматичніші події історії ХХ століття, адже чесність і обізнаність є найкращими підставами для порозуміння й дружби між українцями та поляками.
Читайте також Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка