Суспільство

Український батальйон «Берлінґо» став героєм документального фільму про небезпечну місію біля Куп’янська

5 квт•Foreign Ukraine

Документальний фільм «Україна: Ворог у лісі» не так пояснює місію, як показує її в інтуїтивних деталях

«Україна: Ворог у лісі» — це хірургічно точний, жорстокий та руйнівний документальний фільм про семитижневу місію у листопаді 2023 року, яку виконав український батальйон «Берлінґо». Ставки місії Берлінґо надзвичайно високі. 99 солдатів мають захищати ділянку залізничної лінії, що проходить через ліс на північний захід від Куп’янська. Якби росіяни взяли його, то змогли б поповнити запаси та потенційно просунутися до Харкова – другого за величиною міста України. Про це йдеться в огляді The Guardian переказ якого пропонує Foreign Ukraine

Цей фільм не так пояснює місію, як показує її в інтуїтивних деталях. Ви побачите смерть й трупи; ці образи навряд чи покинуть вашу голову. Я ніколи не бачив, щоб війна зображувалась таким крупним планом, гротескно і шалено.

Поки солдати розповідають про свій досвід в інтерв’ю, ми також бачимо битви із двох інших позицій. Перший – через кадри, зняті з дрону. Віктор та Денис — пілоти дронів, які літають на вибухівці, або, як вони це називають,

«подарунки», над російськими військами та їхніми «окопами». У FPV- дронах (вигляд від першої особи) пілоти носять окуляри, які дають їм прямий огляд вибухівки, що досягає мети. Коли вони вибухають, екран стає нечітким.

В одній із атак з неба ми бачимо, як російський солдат входить до будинку. Дрон слідує за ним через вхідні двері. Другий дрон фіксує вибух, що відбувся після цього. Українські солдати відверто розповідають про свої відчуття від цього і про те, як вони ставляться до чоловіків, що гинуть: «Чому ми повинні їх шкодувати?».

У своїх окопах українські солдати їдять, розмовляють, жартують та моляться. У них є елементарна вибухівка, зроблена з мила та бензину. Вони витягують мишей зі своїх запасів їжі.

Українці знають, що росіяни їх чисельно перевершують. 19-річний Максим, каже, що кожного приїжджає дедалі більше росіян. Спостерігаючи за прямою трансляцією бою на ноутбуці, командир роти Дмитро каже: «Вбиваємо тисячу, а вони надсилають ще тисячу».

Кадри з телекамери приносять жах із іншого боку. Ми бачимо рішення, які приймаються на ходу. Українці стріляють у російських солдатів,

а росіяни стріляють у відповідь. Окопи знищуються російськими дронами. Ми спостерігаємо, як чоловіки знаходять тіла своїх товаришів, а потім несуть поранених товаришів, що стогнуть в агонії через ліс. У снігу та льоду стільки тіл. Чути швидке, панічне дихання цих людей – чути адреналін та страх – це настільки інтимно, безпосередньо та потужно. Це глибоко турбує. І так має бути.

Лише за годину ми знайомимося з цими солдатами, які перебувають у глибокій ротації, яку вони мали покинути ще кілька тижнів тому, але замінити їх було нікому. Наталя, бойовий медик, єдина жінка у батальйоні. Має ветеринарну освіту, але зараз вона лікує людей. Вона стала «байдужою до деяких моментів життя». Влад, командир підрозділу, родина якого втекла з Херсона під час російської окупації, швидко просунувся службовими сходами. Йому «цілих 19 років».

Цей фільм сповнений захоплюючих краєвидів. Якоїсь миті солдат оглядає при світлі смолоскипа купу мішків, які валяються на підлозі. Це майно солдатів, які залишили батальйон. Багато поранено; деякі мертві. Битва відбувається вночі, у темряві лісу.

Він освітлений лише спалахами пострілів та вибухами. Небо стає червоним. Це бачення пекла.

Але солдати «Берлінґо» часто кажуть про майбутні часи: що вони робитимуть і про що мріють у вільній Україні. Іноді ці мрії такі ж прості, як футбол і фестивалі, життя таким, яким воно було раніше. Їм хотілося б будинків, собак проводити час з дітьми. У війні серед усіх людських втрат є шматочок надії.

Багато хто з нас переглядає стрічки соціальних мереж, в яких випадково з’являються зображення та кадри конфліктів та воєн, серед святкових знімків та селфі, перетворюючи ці кошмари на миттєвий момент, який можна перегорнути. Подібні документальні фільми стверджують протилежне. Вонни засмучують своєю відвертістю – звісно, це так. Але роблять війну реальною і просять подивитися, зрозуміти та згадати, що відбувається не так далеко від нас.

атака, бензин, Ставок, футбол, Окіп

Читайте ще