Український банкір та офіцер ЗСУ Андрій Оністрат розповів, як переживає втрату сина Остапа, який разом з ним боронив Україну на передовій та загинув у 2023 році.
Власними переживаннями Оністрат поділився у психологічному подкасті hromadske МовчкиВголос
21-річний Остап Оністрат старший солдат, оператор відділення ударних БПЛА 68-ої окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша на псевдо Бендер, загинув під Вугледаром Донецької області у червні 2023 року. Захисник місяць не дожив до свого 22 дня народження.
За словами Андрія Оністрата, коли син загинув, його не хотіли пускати у морг на впізнання.
«Але я зайшов, побачив, усе зрозумів. І далі було відчуття, що мені треба якомога швидше його фізично поховати. Бо це точка. Точка, яка переміститься на цвинтар, куди я буду ходити й там плакати.
Я це усвідомлював протягом цих нескінченних двох діб між тим моментом, коли я зайшов у морг, і потім, коли відбувся похорон. Цей жахливий процес треба просто пробути. Я не сказав би «прожити». Бо це не життя, це просто існування з однієї точки до іншої", — зазначив Андрій Оністрат.
Захисник зазначив, що не може довго перебувати на цвинтарі біля могили сина через тишу, яка панує довкола та поодинокий шум прапорів біля могил військових.
«Пережити чи прожити це — неможливо. Просто треба жити з цим океаном болю», — додав чоловік.
Також Оністрат розповів, що після загибелі сина став більш мовчазним. За словами захисника, знайомі вважають, що він став більш сентиментальним, проте чоловік відмітив у собі інші зміни: «Те, що я можу заплакати від спогадів… То я буду це робити й через 20 років. Я став цинічнішим. До ворога. У мене немає якихось проблем з тим, щоб відібрати чуже життя. Абсолютно холоднокровно. Це трошки інше, ніж просто бажання помсти. Це в принципі розуміти, що ми на правильному боці», — зауважив офіцер ЗСУ.
Андрій Оністрат розповів, що відвідував декілька разів психолога, проте не сприймав це як терапію, а скоріше як звичайну розмову.
«Коли закінчиться війна, я зроблю клуб чоловіків, які втратили синів. Я вважаю, що нам буде про що поговорити. Бо дуже важливо, для мене принаймні, говорити з тією людиною, яка може усвідомити глибину втрати»,
— поділився захисник.
Оністрат зазначив, що йому ніяково чути слова співчуття від людей, з якими він давно не бачився, а спілкуватися про втрату він може тільки з близькими людьми за власної ініціативи.
«Буквально вчора я зустрів двох людей — і дві різні реакції. Один почав зі слів співчуття, і мені прямо захотілось від нього втекти, я не хотів із ними продовжувати спілкування. А другий хлопець якось підтекстом сказав, що він знав Остапа, десь з ним був і воював. І це було комфортно», — додав чоловік.
Андрій Оністрат поділився, що намагається дати собі відповіді на певні питання, зокрема, чи не винен він у загибелі сина. Зокрема, захисник зазначив, що Остап хотів піти у штурмовий підрозділ, проте батько його зупиняв, адже вважав, що це буде дуже небезпечно.
«Але я думаю і про те, що похід в армію змінив Остапа. Змінив радикально. І можливо, це те, що йому було потрібно для того, щоб виконати свою місію», — розповів захисник.
Також офіцер ЗСУ зазначив, що за останній рік вони з сином дуже зблизилися та постійно спілкувалися: «Зараз я думаю, як мені жити з тим, що втрата сина спричиняє специфічне ставлення до мене і просування по службі. Це теж важко, бо виходить так, що я зараз якоюсь мірою отримую бенефіти внаслідок того, що в мене загинув син. А я продовжую служити», — поділився чоловік.