Історію бійця оприлюднили на сторінці 100 окремої механізованої бригади.
«У „Правий сектор“ мене покликав товариш, сказав, що є місце. Я залюбки погодився», — згадує Максим. Та військовий досвід почався не одразу: «На військових навчаннях мені сказали, що я ще зовсім юний, і відправили додому».
Але трагедія змінила його життя. Загибель найкращого друга на Запорізькому напрямку стала поштовхом для підписання контракту з ЗСУ. «Аби помститися за смерть товариша», — пояснює Максим.
На БЗВП хлопець, який приїхав з ноутбуком, отримав позивний «Хакер». Згодом він став оператором БПЛА батареї управління та артилерійської розвідки 100-ї окремої механізованої бригади — «очима артилерії».
«Основними якостями фахівця даного спрямування є уважність, цілеспрямованість та посидючість», — розповідає «Хакер», адже йому доводиться проводити перед екраном до 12 годин на добу.
Але війна — це не лише монітори та дрони. На Торецькому напрямку Максим брав участь в евакуації побратима під час танкової дуелі. «На щастя, наші танкісти виявилися вправнішими за ворогів, і пораненого побратима нам вдалося вивести з поля бою», — згадує він.
Максима планує продовжити службу. «Я потрапив на війну у 18 років і у своєму житті майже нічого, окрім війни, не бачив», — каже він.
«Зараз у мене мета одна: „Захистити свою країну“. А ось після Перемоги хочу створити сім’ю — дуже сподіваюся, що моя мрія здійсниться», — ділиться «Хакер».
Як повідомляла АрміяInform, у перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні офіцерів та волонтерів взяли на себе відповідальність, яка вимагала не просто мужності, а самовідданості та рішучості. Серед них — майор Артур Жуль із Полтавського обласного ТЦК та СП, який виконав надважливу місію: доставив зброю для оборони регіону в момент, коли кожна година могла коштувати безпеки сотень тисяч людей.
