На Шепетівщині прощалися із захисником, який уторік загинув на КурщиніСьогодні, 28 квітня, жителі Грицівської громади Шепетівського району зі скорботою та болем в останню земну дорогу провели односельчанина — Федора Стецюка.
Федір народився 2 лютого 1978 року в селищі Гриців. Тут пройшло його дитинство, тут навчався у місцевій Грицівській 8-річній школі. Після закінчення школи навчався у Грицівському професійному училищі № 38, де здобув професію електрозварювальника. У 2010 році закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури.
З початком повномасштабного вторгнення рф з 25 лютого 2022 року став на захист нашої Батьківщини.
Федір Стецюк служив в 106 бригаді ТРО 88 батальйону, брав участь у багатьох завданням на передовій. Федір — ветеран російсько-української війни.
Федір Анатолійович нагороджений відзнакою командира 106 обр ТРО, а також відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
В травні 2024 року був переведений в 103 бригаду, де служив на сумському та курському напрямку.
Солдат військової частини А7076, вірний військовій присязі син України, мужній, відважний воїн віддав найдорожче — своє життя…
Загинув Федір Стецюк 19 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вішньовка, Корєнєвського району, Курської області, російської федерації. Федір Анатолійович брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з російською агресією.
Із невимовним сумом та великою любов’ю згадує про свого чоловіка дружина Людмила:
«Мій Федя був найкращим… Люблячим чоловіком, чуйним татком, вірним другом та справжньою людиною з великої літери… Він дуже полюбляв займатись садівництвом — біля нашого будинку посадив гарний яблуневий сад, який буде нагадувати про нього, про його велике серце та щиру душу. Найбільшим захопленням мого Феді було бджільництво: він все робив своїми руками — вулики, рамки, самостійно збирав мед… Мій чоловік був працьовитим, чесним та відповідальним. Та найвище його звання — це звання тата — найкращого, люблячого,
вірного… Він назавжди з нами — у наших серцях, спогадах, думках…»
Колектив Грицівського Вищого Професійного Училища № 38 діляться спогадами про свого колегу та друга Федора Стецюка:
«З глибоким сумом усвідомлюємо цю важку втрату… Втрата колеги, чудового майстра виробничого навчання та прекрасної людини… Герой до останнього подиху захищав рідну землю, наше майбутнє, мир і свободу. Він був не лише професійним майстром виробничого навчання, а й справжнім патріотом та людиною з великої літери. Наша училищна родина розділяє біль втрати з близькими, друзями, побратимами. Світлий спомин про нього назавжди залишиться в наших серцях. Вічна слава і пам’ять Герою!!!»
Сьогодні Федір Стецюк востаннє побував на земних гостинах у рідній оселі та рідному селищі.
Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу коридором «Шани».
Товариський, завжди розсудливий, людина щирої душі — таким Федір залишиться в пам’яті всіх тих, хто його знав і кого він любив…
Поховали Федора Стецюка в рідному селищі Грицеві, з усіма військовими почестями.
