Острог і Нетішин укотре об'єднала скорбота – обидві громади спільно провели в останню дорогу військовослужбовця, помічника гранатометника Олександра Хіночика
Перед померлим воїном громади схилили голови в четвер, 10 липня.
Спершу відбулося прощання в Нетішині, де й мешкав Олександр Хіночик. Перед приміщенням виконкому міста енергетиків зібралися духівники, представники влади, родичі й небайдужі нетішинці. Були розгорнуті національні стяги й виставлена почесна варта. Звучали слова співчуття й розповіді про полеглого воїна.
Після громадської панахиди в Нетішині біле авто, що везло героя на щиті, вирушило на Острожчину.
На центральній площі Острога зі схиленими прапорами, під мелодію «Плине кача» воїна зустрічали краяни. Після того сумна колона поїхала у Болотківці. Там християнські й військові почесті віддали Олександрові Хіночикові жителі села та найближчі родичі.
Заупокійне богослужіння у місцевому храмі провели отці УПЦ на чолі з благочинним церков Острожчини Олександром Максимюком.
«На жаль, знову є покійник у вашому селі, є воїн, солдат, стрілець Збройних сил,
який із початку повномасштабної агресії російських окупантів пішов захищати свій дім, свою родину, свою рідну землю, свою неньку Україну. І ми розділяємо молитовно як священники цю втрату. А як громадяни ми знаємо ціну втрати кожного воїна, якого ми провадимо у вічність», – сказав на початку проповіді Олександр Максимюк.
Священник говорив, що Олександр Хіночик повертається в рідну землю, де спочивають його рідні, де навідуватиме родина, яка залишається тут.
«Я знаю, що в нього був протез – не було ноги, що всі ті каліцтва, і всі ті поранення, які він отримав, відобразилися вже тепер. І його серце не витримало тих всіх навантажень, тих усіх переживань і тих поранень, які у свої молоді роки він переніс. На жаль, він не створив своєї сім'ї. Як я вже сказав, йому назавжди буде 41 рік», – додав отець Олександр.
Священнослужитель ще підкреслював, що жителі Нетішина, Острога, Болотківців і всіх сіл, які нині сумно зустріли полеглого, розділяють із родиною втрату, адже в багатьох оселях нині є воїни.
Після богослужіння і прощання траурна колона рушила на цвинтар.
Там Олександру Хіночику були віддані останні християнські та військові почесті. Зокрема, родині був переданий прапор України як символ країни, яку боронив воїн-захисник.
Пресслужба виконкому Нетішинської міської ради розповіла, що Олександр Хіночик був уродженцем Нетішина. Навчався в школі №3, після її закінчення проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Працював дорожнім робітником 4 розряду дільниці по експлуатації та ремонту доріг КП НМР «Благоустрій».
Добровільно мобілізувався в перші дні повномасштабної війни – 27 лютого 2022 року І відділенням Шепетівського РТЦК та СП.
«З позитивної сторони характеризують Олександра і бойові побратими. Він користувався авторитетом в батальйоні, відповідально виконував свої функціональні обов’язки», – говорять про воїна
Помер Олександр Хіночик 8 липня в Хмельницькому військовому шпиталі. Отримавши тяжке поранення на фронті, він тривалий час лікувався, потім проходив реабілітацію, та його серце не витримало.
У воїна залишилися матір і брат.