Суспільство

«На щиті»: у кількох громадах Хмельниччини попрощалися з Героями України

12 лип•Сайт Є

Вчора, 11 липня, в останню земну дорогу на Славутчині, Дунаєвеччині, Гродоччині, Білогірщині та Старокостянтинівщині провели захисників України, життя яких забрала російсько-українська війна.

У Славуті попрощалися з Олексієм Леонідовичем Попелем У березені цього року захисник України на околиці села Удачне, під Покровськом, що на Донеччині, зазнав важкого поранення. Чотири місяці боротьби — у шпиталі, на межі життя і смерті. На жаль, 4 липня серце Олексія зупинилося…

«Олексій народився 31 березня 1992 року в нашій рідній Славуті. З 1999 по 2009 роки навчався у Славутській загальноосвітній школі №6. Вже тоді в ньому було помітно особливу відповідальність, врівноваженість, чесність — риси, які пізніше стали основою його військового шляху. Після школи здобув фах електрогазозварювальника в Нетішинському професійному ліцеї. Його руки вміли працювати — створювати, будувати, допомагати. Він завжди прагнув бути корисним. У 2010 році Олексія призвали на строкову військову службу. Після служби працював у цивільному житті — зокрема, в таксі, де кожна поїздка була не просто роботою,

а нагодою допомогти, підтримати, поспілкуватися. А вже з 2018 року він служив у Державній службі охорони Національної поліції України. Він був людиною порядку, дисципліни та честі. Людиною, яка не могла залишатися осторонь, коли країна потребувала захисту, - розповідають у Славутській міській раді. - У червні 2024 року Олексій був мобілізований до лав Національної гвардії України. Служив у батальйоні оперативного призначення військової частини 3017, на посаді помічника гранатометника.
Він розумів: доки наші воїни боронять українську землю, жоден із нас не має права залишатися байдужим. І тому без страху, з гідністю ніс службу, ризикуючи щодня заради кожного з нас».

Командування відзначило його нагородами — почесним знаком «За Нескореність» та медаллю «Ветеран війни, учасник бойових дій»… Тепер Олексій Попель у Небесному війську. Йому назавжди 33 роки.

Олексій Попель. Фото з facebook.com/SL.SLAVUTA

У Дунаївцях громада схилила голови, провівши в останню земну Сергія Юрійовича Шпортуна «18 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання зі збереження територіальної цілісності України,

загинув наш земляк — старший водій 110-ї окремої механізованої бригади, солдат Сергій Шпортун», - повідомили в Дунаєвецькій тергромаді.

Сергій Шпортун народився в селі Руда Гірчичнянська. Закінчив Малокужелівську школу, здобув фах у Хмельницькому, працював у ТОВ «Енселко-Агро». «Був працьовитим, добрим, життєлюбним. Разом із дружиною виховував трьох прекрасних дітей, які були сенсом його життя, його найбільшою гордістю, - розповіли в громаді. - У 2022 році добровільно став до лав оборонців України. Служив на передовій, на Авдіївському напрямку — водієм-сапером. Попри всі труднощі, після повернення до мирного життя, продовжив працювати, але коли ворог знову став нависати, навесні 2025-го, Сергій вдруге одягнув військову форму. Без страху. Без зупинки. З вірою в нашу Перемогу. Його серце перестало битися в травні, під час запеклих штурмових боїв поблизу села Іскрисківщина Сумської області. Унаслідок ворожої атаки дрона Сергій загинув. Тривалий час вважався зниклим безвісти… І лише через півтора місяця родина отримала підтвердження найстрашнішої новини». Герою назавжди 39 років.

Сергій Шпортун. Фото з facebook.com/dynaivtsi.tg

Микола Вікторович Зубатін навіки спочив на Білогірщині. «На посаді стрільця 2 стрілецького відділення він ніс військову службу в лавах ЗСУ з березня 2022 року. Учасник багатьох бойових завдань на Харківщині. Коли у липні 2024 року з ним зник зв'язок рідні до останнього надіялися, що це лише жахлива помилка. До останнього жевріла надія на те, що він живий, хоча й в полоні. Але жорстока правда виявилась наступною - старший солдат Микола Зубатін загинув, його життя обірвалося 30 липня 2024 року поблизу населеного пункту Піщане Харківської області, під час виконання бойового завдання», - повідомили в Білогірській селищній раді. - Поховали Героя на кладовищі села Хорошів, з усіма релігійними та військовими почестями». Захиснику України назавжди 37 років.

Микола Зубатін. Фото з facebook.com/tgbilohirya

У селі Купин, що на Городоччинині, попрощалися з Віталієм Жоржовичем Косовським. Захисник України з 4 червня 2024 року вважався зниклим безвісти.

«Віталій Косовський народився 28 червня 1990 року у Купині в багатодітній родині.

Після школи здобув фах штукатура у Городку, згодом переїхав до Хмельницького, де разом із дружиною виховував доньку й сина. Працював закрійником, любив рибалку і часто приїжджав у рідне село, - йдеться в дописі у фейсбук-спільноті «Моє рідне село Купин». - У лютому 2023 року Віталія призвали до лав Збройних сил України. Він служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, де був командиром взводу 3-го відділення. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. У червні 2024-го чоловік зник безвісти. Родина весь цей час жила надією, та, на жаль, сподівання не виправдалися — тест ДНК підтвердив, що Віталій загинув на Донеччині, захищаючи Україну». Йому навіки 33 роки.

Віталій Косовський. Фото з фейсбук-спільноті «Моє рідне село Купин»


Павлюков Віктор Вікторович навіки спочив у селі Красносілка Старокостянтинівської громади. «Вірний військовій присязі, Віктор загинув 7 липня 2025 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області. Він віддав своє життя, захищаючи кожного з нас від ворога, і його подвиг назавжди залишиться в наших серцях», - повідомили у Старокостянтинівській міськраді. Віктору Павлюкову назавжди 44 роки.

Віктор Павлюков. Фото з facebook.com/starkon

Вічна пам'ять Героям України! Співчуття рідним та близьким…

Читайте також: Хмельничани провели в останню земну дорогу Героя Василя Гвоздя

Червень, Дія, школа, Новина, Громада

Читайте ще