На Первомайщині, у Кривому Озері батькам загиблого 19-річного захисника України Романа Сороки вручили орден «За мужність» III ступеня.
Про це повідомляє Кривоозерська селищна рада.
Роман був зовсім юним — лише 19 років. Попри вік, він мав мужнє і віддане серце. Перебуваючи за кордоном, свідомо прийняв непросте рішення — повернутися на Батьківщину, щоб стати на захист рідної землі. Він не вагаючись пішов добровольцем на фронт.
Орден вручав селищний голова Павло Бузінський, який у своєму зверненні висловив глибоку вдячність батькам загиблого Героя — за виховання сина-патріота, за те, що змалку прищепили йому любов до України.
«Ваш син - наш спільний біль і наша спільна гордість. Його подвиг — це світло, яке не згасне. Ми пам’ятатимемо Романа. Його ім’я навічно закарбоване в серцях кожного з нас», - сказав очільник громади.
Слово мав і виконувач обов’язки командира артилерійського дивізіону Віктор Вітошко Він поділився спогадами про Романа як про справжнього воїна - хороброго, принципового, готового до самопожертви. За словами командира, Роман ніколи не стояв осторонь.
Його серце билося в унісон з потребами фронту, з болем і надією своєї країни.
«Роман завжди прагнув більшого, ніколи не шукав легких шляхів. Він не чекав - він діяв. І навіть у найважчі миті завжди йшов уперед. Звернусь до молоді, Роман загинув не десь за кордоном. Він поліг тут - заради життя мільйонів українців, заради вас. Не забувайте його, пам’ятайте, шануйте», - зазначив командир.
Щоб зберегти пам’ять про Героя, військова частина виготовила меморіальну дошку. Вона була урочисто передана директору Кривоозерського ліцею №1 - саме в цьому закладі навчався Роман.
«Дякуємо тобі, Романе, за наше сьогодення, за можливість навчатися, любити, мріяти, будувати плани. Ти дав нам шанс жити. Ми ніколи не забудемо цього. Твоя жертовність — це ціна, якої не виміряти. Ми маємо честь жити завдяки таким, як ти», — сказала Голова Молодіжної Ради Дар'я Павлухіна
Після вручення всі присутні рушили до Алеї пам’яті загиблих земляків-захисників. Біля імені Романа — квіти, сльози, мовчання, що промовистіше за тисячу слів.
Учні ліцею також вшанували пам’ять свого загиблого товариша. Вони відвідали його могилу, поклали квіти.
