Понад три роки журналіст Дмитро Хилюк перебуває у російському полоні – очевидці розповіли, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну російські військові викрали його з рідного села Козаровичі на Київщині. Лише через два роки Росія визнала, що утримує журналіста в ув'язненні.
За весь час полону рідні не отримали від Дмитра жодної звістки. Про те, в яких умовах та де саме в Росії перебуває журналіст, стало відомо лише зі слів військовополонених, які повернулись до України в результаті обмінів. Історія Дмитра Хилюка – у матеріалі телеканалу «Настоящее время» створеного Радіо Свобода з участю Голосу Америки.
«Кричать: «Лягай» – стріляють»Батьки Дмитра розповідають, як їхнє село Козаровичі на Київщині окупували російські сили вторгнення. Спершу був обстріл реактивними системами залпового вогню «Град» – одна з ракет влучила в їхній будинок.
«Вибуховою хвилею все рознесло тут: і машину побило, і дах, і всі двері. Двері навіть у сараях повилітали. Усередині вікна і все повилітало», – згадує батько Дмитра Василь Хилюк
У дворі будинку залишилися уламки від ракети.
Коли обстріли вщухли, в село увійшли російські військові. Це було 3 березня 2022 року. Загарбники вривалися в кожен захоплений будинок зі стріляниною та криками «Лягай».
Навколо будинку спершу почали з автоматами ходити. Потім увірвалися в будинок – нас повиганяли
«Навколо будинку спершу почали з автоматами ходити, – згадує Галина Хилюк – Потім увірвалися в будинок – нас повиганяли. Не тільки нас, сусіди так само у дворі стояли, як і ми. Їх з’явилося вже дуже багато, почали хазяйнувати. Насамперед позабирали телефони. Все, що було цінне, позабирали. А на ніч влаштувалися вже на балконах. Я так зрозуміла, що ніби як снайпери. Цілу ніч були у нас на балконах».
«Доходимо сюди, де город, за огорожею, і тут вони налітають звідси й звідти. П’ятеро чоловіків, знову ті самі. І вони з автоматами кричать: «Лягай», – стріляють. Ну що, ми зупинилися, руки вгору», – згадує Василь, батько Дмитра Хилюка
Video/ITV //www.currenttime.tv
Козаровичі від російських військ ЗСУ звільнили на початку квітня 2022 року. Місцеві бачили, як, відступаючи, військові РФ забрали Дмитра з собою.
У журналіста були зв’язані руки, голова обмотана клейкою світлонепроникною стрічкою.
Лише через два роки влада Росії – листом з Міноборони – офіційно підтвердила батькам, що їхній син «перебуває в ув’язненні на території Російської Федерації» Інших пояснень не було.
Василь та Галина Хилюки, батьки Дмитра. Лише через два роки Росія визнала, що утримує їхнього сина в ув'язненні на території РФ«Він – просто журналіст, якого абсолютно беззаконно викрали й уже більш ніж три роки тримають у неволі. До нього немає доступу не те що у правозахисників, немає доступу до нього міжнародних організацій, адвокатів», – перераховує директор Інституту масової інформації Оксана Романюк
«Сподівається на те, що його звільнять»У яких умовах Дмитра тримають у неволі, у яких СІЗО та колоніях Росії, стало відомо лише зі слів тих, хто повернувся додому в Україну з російського полону.
Збираючи по крихтах інформацію про долю журналіста, з’ясувалося, що після викрадення російська влада спершу тримала Дмитра в одиночній камері в одному з СІЗО неподалік від Брянська
Потім його етапували до ВК №7 у селищі
Пакіно Володимирської області, під містом Ковров У травні 2024 року, говорячи про ВК №7, про катування, приниження й жорстоке поводження наглядачів із громадянами України, ті, хто там бачив Дмитра, повідомляли: «Він важить не більше від 45 кілограмів».
І це не єдина подробиця з неволі, пов’язана з викраденим російськими військовими журналістом.
Українські медійники в полоні РФ: у Каховці окупанти повторно викрали журналістку
Звільнений у травні 2024 року український військовополонений Ігор згадує: «Нас змушували ходити повністю голими тюремним двором посеред зими. За мінус десяти градусів. Під час перевірок охоронці в’язниці й співробітники ФСБ нерідко спускали на ув’язнених собак. Громадян України там постійно змушують співати російський гімн і часто позбавляють їжі».
Військовополоненого Влада обміняли в червні цього року: в Росії він перебував в одній тюремній камері з викраденим журналістом майже 11 місяців.
«Пліч-о-пліч в одній камері. Дмитро Хилюк передає своїм батькам і брату найкращі побажання. Каже, що живий, і сподівається на те, що його звільнять», – розповів після повернення на Батьківщину Влад.
Дмитро живий, і сподівається на те, що його звільнять
Влади, колишній військовополонений
Але російська влада постійно викреслює ім’я Дмитра Хилюка з українських списків на обмін. Продовжують тримати, як кажуть правозахисники, в якості заручника: до якихось особливих розпоряджень з Кремля.
«Я б не пояснювала це з точки зору нашої логіки, тому що наша логіка в межах правозахисної діяльності. Спирається на якесь міжнародне право. Навіщо це робиться? Утримати контроль, породити страх, черпати якийсь ресурс для обміну. Показати силу, що закони не важливі», – вважає Романюк.
Журналіст Стас Козлюк говорить те саме: «Росія ставиться до людей як до товару, як до валюти. І журналіст завжди дорожчий».
«Дуже небагато настільки відданих колег»Дмитро Хилюк народився у 1975 році. Філолог за освітою. Учитель української та російської мов, випускник аспірантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Дмитро ХилюкУ 2005-му, у 30 років, він, за словами рідних і близьких, вирішив змінити своє життя: обрав професію журналіста.
«Дуже небагато настільки відданих колег у професії. За це його всі любили й цінували насправді.
За цю відданість роботі», – розповідає Козлюк.
Хилюк віддав професії 20 років, він є автором тисяч публікацій, серед них – статті, пов’язані із захистом прав людини, аналіз ситуації фронті, репортажі про резонансні судові процеси.
Одна з останніх публікацій Дмитра перед тим, як його викрали російські військові, а його село потрапило під окупацію (2022 рік, 26 лютого, 7:49)
«Через Вишгородський район Київщини рухається близько 100 одиниць бронетехніки росіян. На бортах техніки – біла літера V, на рукавах загарбників – білий скотч».
«Для нас Дмитро, для колег, – уособлення всіх цивільних українців. Їх Росія щоденно і щоночі тероризує. Намагається вбити, зламати, катує, принижує, але вони не здаються і не ламаються», – каже шеф-редактор агентства УНІАН Михайло Ганницький
На території Росії зараз близько 30 українських журналістів захоплених під час окупації російськими військовослужбовцями, продовжують перебувати в полоні – це дані пресслужби Міністерства культури і стратегічних комунікацій (МКСК) станом на лютий 2025 року. У багатьох випадках ані правозахисникам, ані рідним і близьким викрадених людей їхня доля залишається невідомою.
Читайте також:Тіло повернули з позначкою «невідомий чоловік». Десятки українських медійників у полоні РФ
Українська журналістика у часи війни: «захист права суспільства на правду»
Загибель 27-річної журналістки Вікторії Рощиної у російському полоні. Що відомо
Від початку повномасштабної війни загинули 132 українські митці і 93 медійники – МКСК
«Ми не маємо втомлюватися»: лауреатка Премії імені Ґонґадзе Тетяна Трощинська про журналістику і війну
Повномасштабна війна Росії проти України
