Суспільство

Шостка попрощалася з 50-річними воїнами Олексієм Коваленком та Сергієм Карпенком, які загинули на Сумщині (ФОТО)

16 сер•НА МЕЖІ

13 серпня російський обстріл наших позицій на Сумщині обірвав життя Сергія Карпенка та Олексія Коваленка. Воїнам назавжди залишилося 50 років. Біографію оборонців розповів голова Шосткинської громади Микола Нога.

Про Сергія КарпенкаСергій Карпенко народився в Шостці. Навчався у школі №8, захоплювався футболом, згодом опанував професію слюсаря-налагоджувальника. Служив у Чернігові водієм будівельної техніки, після армії працював на провідних виробництвах міста.

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil У 1997 році одружився. Доньку Сергій обожнював, називав «моєю дівчинкою, моїм Чижиком». Він був не лише турботливим батьком, а й другом — разом рибалили та тренувалися.

За словами родичів, Сергій змолоду був дуже активним, жвавим, діяльним, товариським. Енергія кипіла в ньому. Найбільшим захопленням став армрестлінг — він представляв Шостку й Сумщину на змаганнях, здобував перемоги, був прикладом для багатьох. Його називали «майстром своєї справи».

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil Побратими згадують Сергія як дуже результативного навідника, робота якого нагадувала точність снайпера.

«Батальйон завжди міг розраховувати на його підтримку. Він прикривав піхоту, створюючи вогневий вал, що зупиняв ворога. Це була справжня Людина і патріот — сміливий, надійний, душевний, щедрий», — кажуть вони.

З перших днів повномасштабної війни добровільно став у лави ТРО. Служив старшим навідником міномета, воював під Бахмутом, Покровськом, Лиманом, Харковом. За мужність нагороджений грамотами, подяками, медаллю «Учасник бойових дій. Ветеран війни» та почесним коіном-жетоном «153 об. ТРО. Готові до спротиву».

Мріяв після Перемоги подорожувати Україною з родиною, навчати молодь спорту.

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil Про Олексія КоваленкаОлексій Коваленко захоплювався радіоуправлінням, відвідував гурток. Закінчив ЗОШ № 5. Після отримав фах «Електромонтер». Служив у м. Білгород-Дністровському на Одещині. Після працював на “Свемі” у Шостці, а потім у сфері будівництва в інших містах. Останнім часом Олексій проживав у Шостці, працював монтажником вікон.

Фото: Микола Нога Na Mezhi YampilУ другий день повномасштабного вторгнення рф Олексій добровольцем вступив до лав ТРО.

Був командиром міномета батальйону. Воював під Бахмутом, Лиманом, Харковом, у районі Покровська. Свій позивний «Леший» узяв від імені Льоша. Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій. Ветеран війни» та «Хрестом сил територіальної оборони».

«З ним неможливо було посваритися, будь-які проблеми він завжди вирішував мирним шляхом – не тільки власні, але і допомагав іншим дійти згоди. Це була дуже світла особистість… Він просто не здатен був ображатися, пам’ятати зло» – згадують рідні.

У вільний від роботи час захоплювався автомобілями, на рибалку з собою завжди брав родину та друзів. Любив грати на гітарі і співати.

Фото: Микола Нога Na Mezhi YampilВдома на нього чекали дружина, син та донька. Про війну Олексій намагався не говорити, натомість часто надсилав рідним фото з тваринами. Він допомагав безпритульним. Особливо прив’язався до кота Кузьми, якого врятував із-під завалу на Лиманському напрямку — вилікував і вже не відпускав від себе.

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil Мріяв про мир, власний дім. Його останні слова до дружини були: «Доброго ранку, сонечко!».

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil

Фото: Микола Нога Na Mezhi Yampil

Громада, снайпер, Перемога, футбол, Дія

Читайте ще