2025 рік став роком тяжких утрат для України. Країна прощалася з письменниками, музикантами, художниками, режисерами, науковцями й тими, хто взяв до рук зброю та загинув на фронті. Ці втрати — не лише особистий біль для рідних і близьких, а й спільна рана для всієї нації
Митці, які формували культурний простір УкраїниСеред тих, кого Україна втратила у 2025 році, — знакові постаті культури.
Олег Поляков журналіст і письменник, пішов із життя у 53 роки. Його вважали одним із творців нової химерної прози. Посмертно вийшов його роман «П’ять поглядів на весняний вогонь»
Олександр Муратов режисер і сценарист, помер у 89 років. Його трилогія за творами Миколи Хвильового стала класикою українського кінематографа.
Валерій Шевчук письменник і літературознавець, один із фундаторів Житомирської прозової школи, залишив по собі романи, без яких неможливо уявити сучасну українську літературу.
Ігор Поклад композитор і лауреат Шевченківської премії, пішов із життя у 84 роки. Його пісні — «Два крила» «Чарівна скрипка» «Дикі гуси» — стали частиною культурної пам’яті кількох поколінь.
Степан Гіга народний артист України, помер у 66 років. Останніми роками він пережив нову хвилю популярності, збираючи повні зали.
Також 2025 року не стало Ігоря Калинця поета-дисидента; Василя Чебаника митця шрифту; В’ячеслава Криштофовича кінорежисера; Михайла Клименка фронтмена гурту Adam; Дениса Овчара медіахудожника; Володимира Наумця концептуаліста; Марії Плющ мовознавиці; Марії Шнайдер-Сенюк художниці; Аркадія Поважного письменника та багатьох інших
Ті, хто загинув, захищаючи країнуОкрема й особливо болісна частина втрат — митці, які загинули на фронті
Серед них — танцівник і військовий Володимир Раков актор Олексій Самойленко поет Михайло Микусь художниця та парамедикиня Маргарита Половінко актор Юрій Феліпенко фотограф Станіслав Гуменюк художник Давид Чичкан фотограф і медіапродюсер Костянтин Гузенко телеведучий Максим Неліпа та десятки інших.
Вони залишили мистецтво не тому, що втратили до нього інтерес, а тому що обрали захищати країну
Чому ці імена важливо пам’ятатиКожне з цих імен — це:
- завершений або перерваний творчий шлях;
- культурна цеглина, без якої простір стає порожнішим;
- свідчення того, що війна забирає не абстрактні «ресурси», а людей, сенси й голоси
Пам’ять як відповідальністьЗавдання суспільства — не лише зафіксувати ці втрати, а й:
- читати їхні книжки;
- слухати їхню музику;
- показувати їхні фільми;
- називати їхні імена вголос.
А забуття — найкоротший шлях до повторення трагедій.