Вони приїхали в Україну не за грошима й не за славою. Колишні офіцери армій НАТО, інженери, науковці та цивільні професіонали — люди, які свідомо залишили безпечне життя, щоб стати на бік України у війні з росією. Але наприкінці 2025 року система дала їм чіткий сигнал: їхній досвід тут не потрібен. Як і чому розпався Інтернаціональний легіон ЗСУ, розповідає NV English.
43-річний Стівен Чарлтон із позивним Teach прибув до України восени 2025 року. Ветеран британської армії з бойовим досвідом в Іраку та Афганістані, після служби він побудував успішну кар’єру в технологічному консалтингу. За війною в Україні стежив уважно — донатив, аналізував ситуацію, як професійний військовий. Народження дитини у 2020 році стримувало його від негайного рішення, але згодом, за його словами, «виправдань більше не залишилося».
В інтерв’ю Чарлтон розповів, що перед поїздкою ретельно зважив, де може бути корисним. Його вибір упав на Інтернаціональний легіон — не через статус, а через структуру. Особливо Другий інтернаціональний батальйон мав репутацію підрозділу, який умів працювати з добровольцями,
а не з примусово мобілізованими, та інтегрувати західний досвід без радянських командних підходів.
Різні армії — різне мисленняЧарлтон визнає: частина його тактичних знань могла застаріти. Але принципи служби, за його словами, залишалися незмінними. У британській армії солдату пояснюють не лише наказ, а й мету операції — щоб ризик був усвідомленим.
Саме ця різниця між осмисленою участю та сліпим підкоренням згодом стала джерелом конфлікту.
Підготовка в Четвертому батальйоні Легіону була короткою й складною. Обмежені ресурси, хвороби, нестача харчування — усе це було частиною реальності воєнної країни. Втім, моральний стан добровольців залишався високим. Ветерани з Британії, США та Європи швидко знайшли спільну мову, а цивільні адаптувалися до військового середовища. Різноманіття складу, всупереч побоюванням, працювало на користь підрозділу.
На початку грудня 2025 року з’явилися перші чутки: Інтернаціональний легіон можуть розформувати або радикально переформатувати. Офіційних брифінгів не було, пояснень — теж. Добровольцям фактично заборонили розривати контракти чи переходити до інших підрозділів.
Їх перекидали з бази на базу, не пояснюючи мети. Інформаційний вакуум став нормою.
Зрештою надійшов наказ про переведення до іншої бригади. Саме там, за словами Чарлтона, усе остаточно зламалося.
«Довіра зникає миттєво»У новому підрозділі значну частину особового складу становили люди, набрані через тюремну систему. Для Чарлтона це стало шоком. Він прямо говорить: служити поруч із тими, кого вважає причетними до насильства, від якого він приїхав захищати Україну, — деморалізує. Хоч офіцери спершу запевняли, що спільної служби не буде і переведення можливі, після прибуття на базу в центральній Україні всі ці обіцянки зникли. Контракти стали пасткою.
Проблеми посилила відсутність належної підготовки: мінімум стрільб бойовими набоями, відсутність тренувань із гранатами та важким озброєнням. За весь час Чарлтон зробив близько сотні пострілів — критично мало для бойових умов.
Під час оперативного брифінгу командування оголосило набір добровольців для виконання завдання. Чарлтон і кілька його побратимів відмовилися — не через страх, а через відсутність чіткої інформації.
У західній військовій культурі такі «пропозиції» зазвичай означають підвищений ризик.
Те, що вони почули, Чарлтон називає абсурдом. Через переклад їм розповідали про «безпечні позиції» й відсутність противника, водночас між собою командири обговорювали реальні загрози, вважаючи, що іноземці їх не зрозуміють. Карти не відповідали дійсності, а спостережні пости, за описами, мали розташовуватися в тилу — що суперечить базовій піхотній логіці.
За словами Чарлтона, втрати на цих позиціях уже були, але їх перекваліфіковували у звітності.
«Це була гра з системою, і люди за це платили життям», — каже він.
Відмова виходити на завдання була колективним рішенням і, на його думку, проявом професійної відповідальності, а не непокори. У відповідь пролунали погрози — зокрема переведення до штрафних підрозділів із сумнівною репутацією.
«Ми не за грошима»Добровольців врятувала правова сіра зона: статус іноземців не дозволив швидко застосувати до них жорсткі санкції. Вони залишалися поблизу фронту, чекали, просили зброю і можливість воювати.
Чарлтон наголошує: фінансова мотивація тут ні до чого.
До приїзду в Україну він заробляв близько пів мільйона фунтів стерлінгів на рік. Інші члени групи також залишили високооплачувані кар’єри у США та Європі. Тому закиди про «найманство» він називає образливими й безглуздими.
Розформування Інтернаціонального легіону, на переконання Чарлтона, стало сильним сигналом — і для українського суспільства, і для іноземних добровольців, і для зовнішнього світу. Послання просте: «Ми вас не потребуємо».
При цьому легіон був не лише бойовою одиницею. Він слугував майданчиком для нових тактик, технологій і лідерських підходів, а також піднімав бойовий дух українських військових самим фактом присутності західних добровольців поруч.
Чарлтон проводить паралелі з Інтернаціональними бригадами часів громадянської війни в Іспанії — ідеалістами, які згодом стали кістяком боротьби з фαшизмом у Другій світовій. За його словами, багато іноземців в Україні — саме такі люди: освічені, свідомі, готові не лише воювати, а й долучатися до відбудови країни після війни.
«Армію не оновлюють мовчанням»Він наводить приклад успіхів України у війні дронів,
де інновації з’являлися завдяки гнучкості та ініціативі. Водночас він бачив протилежне — коли інженерів і фахівців ігнорували через жорстку ієрархію. «Армію не оновлюють, змушуючи розумних людей мовчати», — підсумовує Чарлтон.
Він переконаний: Інтернаціональний легіон можна відновити швидко — якщо повернути прозорість, довіру й усвідомлення того, що добровольці не є бездумними виконавцями. І додає: коли українські військові бачать іноземців поруч, вони усміхаються — і знають, що хтось готовий прикрити їх, щоб дати хоча б годину сну. Бо у війні вирішальною залишається не зброя, а люди — і здатність системи чути тих, хто прийшов воювати не з примусу, а з віри.
Читайте також: «Я не міг сидіти вдома»: британець став оператором дронів у ЗСУ
Фото: International Legion for the Defense of Ukraine / Faceboo