У Волочиській громаді 2 березня відбулося прощання з Героєм Олександром Ніколаєвим. Воїн загинув 18 лютого у бою поблизу села Вишневе, що на Дніпропетровщині. Про це повідомили у Волочиській міській раді.
Олександр Ніколаєв народився 12 лютого 1990 року. Навчався у Волочиському НВК, який закінчив у 2007 році. Згодом здобув освіту в Бережанському агротехнічному інституті.
Після навчання Олександр працював на машинобудівному заводі «Мотор Січ» енергетиком цеху, звідки був призваний на строкову службу. Після проходження служби працював головним енергетиком на підприємстві КП «Джерело».
18 січня 2023 року Олександр добровільно став до лав Збройних Сил України та був направлений до новоствореної Буковинської 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військове навчання проходив у місті Житомир, а також у Великій Британії. Після підготовки здобув військову спеціальність оператора БПЛА.
Разом із побратимами виконував бойові завдання на Запорізькому, Харківському та Донецькому напрямках. Під час служби чотири рази був поранений. У 2024 році йому було присвоєно військове звання молодшого сержанта.
"Олександр був щирою, скромною і доброю людиною з великим серцем. Він мріяв про довге і щасливе життя, але війна обірвала його земний шлях…", - зазначили у громаді.
Олександр Ніколаєв. Фото: Волочиська міська рада / facebook
Мешканці Чемеровецької тергромади зустріли живим коридором Героя Михайла Гунька. Його життя обірвалося 21 лютого під час служби на Харківщині. Про це повідомили у Чемеровецькій селищній раді.
Михайло Гунько народився 1 січня 1977 року. Він закінчив Чемеровецьку загальноосвітню школу №1, після чого здобув професію водія та пройшов строкову службу. Після повернення зі строкової служби чоловік працював водієм у Чемеровецькому райавтодорі, потім експедитором на «Оболоні». Згодом поїхав працювати за кордон, а незадовго до повномасштабної війни повернувся в Україну.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік став у ряди добровольців. Воював на Донеччині, разом з побратимами утримував ворога в районі Покровської конгломерації.
Пізніше через хворобу його перевели у тиловий підрозділ, але згодом Михайло знову повернувся на передові рубежі. Військова частина, де служив Михайло Петрович, тримає позиції і дає відсіч ворогу на Харківському напрямку. Однак самому Михайлу не судилося повернутися додому з Перемогою… Його життя обірвала хвороба…
Михайло Гунько. Фото: Чемеровецька селищна рада / facebook
Читайте також: «Мам, ти ж знаєш – я зачарований. Зі мною нічого не станеться»: історія Героя Богдана Тришневського з Кам'янеччини
