Останній шлях «Вовка»: у Нетішині попрощалися з Воїном, у якого поцілив снайпер і FPV-дронСьогодні, 15 квітня, «Плине кача…» знову тужливо линула над Нетішином Шепетівського району — схиливши голови, стоячи на колінах, зі сльозами на очах громада зустрічала «на щиті» Воїна-Героя — 48-річного солдата Володимира Баришнікова (позивний «Wolf» — «Вовк»). Він загинув 22 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Боляче… Серце рветься на шматки… Невимовні і непоправні втрати ми несемо щодня заради свободи і незалежності нашої держави. Надзвичайно високою ціною дається нам наше майбутнє. Клята війна продовжує забирати життя найкращих синів та доньок України.
Володимир Баришніков народився в Полонному, де закінчив місцеву школу та професійно-технічне училище. Наприкінці 90-х років він з дружиною та донечкою переїздить до Нетішина. Маючи фах будівельника, працював на Хмельницькій АЕС, потім тривалий час перебував на заробітках.
Повернувшись додому, не сидів склавши руки, багато працював по найму — займався ремонтами квартир.
З початком повномасштабної війни Володимир Баришніков долучився до Нетішинського формування територіальної оборони.
«У листопаді 2024 року був призваний на військову службу Шепетівським РТЦК та СП.
Володимир пішов до війська добровільно. Він не міг бути вдома в той час, коли його зовсім молодий син Дмитро боронив рідну землю від ворожої навали. Той, вдягнувши військову форму у 18-ть, служив у 1-ому ракетно-зенітному полку, а потім —у складі 14-ої бригади оперативного призначення ім. Івана Богуна (1-ий корпус «Азову») пройшов пекло війни на Херсонщині та на Покровському напрямку Донеччини», — розповіли у Виконавчому комітеті Нетішинської міської ради.
Володимир Баришніков воював на Харківщині. Під час короткого перепочинку між виконаннями бойових завдань, він разом з побратимами багато допомагав місцевому населенню — був ініціатором ремонту дороги. Бійці самі знайшли щебінь, самі навантажували, возили і самі засипали ями…
Останнім часом Володимир розповідав рідним, що в нього виникли проблеми зі здоров’ям: біль у серці, спині, колінах… Він не мав змоги пройти медичне обстеження — не було кому його замінити.
На останнє в своєму житті бойове завдання Володимир пішов з двома молодими побратимами. У бою був важко поранений кулею ворожого снайпера, а потім прилетів FPV… Більше 4 місяців важкого емоційного напруження для рідних, очікування, надії, пов’язані з болем, невідомістю, очікуванням та надією на диво, якого, на жаль, не сталося…
За вірність військовій присязі Володимир Баришніков нагороджений відзнакою командира 104 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України «За сумлінну службу ІІІ ступеня».
Дякуємо Воїну за подвиг і низько схиляємо голови у глибокій скорботі та пошані перед його світлою пам’яттю.
