Юрій Некляєв, радник Asters, пояснює: якщо дитина фактично живе з бабусею чи дідусем, а батьки не виконують своїх обов'язків, — саме дідусь або бабуся мають право звернутися до суду й вимагати аліменти. І жодного офіційного статусу для цього не потрібно.Верховний Суд підтвердив: папери вирішують менше, ніж реальне життя
У 2026 році Верховний Суд закріпив ключову позицію: право бабусі чи дідуся діяти в інтересах дитини не залежить від формальних статусів. Не потрібно бути призначеним опікуном або чекати, поки батьків позбавлять прав. Суди виходять із двох обставин: дитина фактично проживає з дідусем або бабусею, і батьки не забезпечують її утримання. Усе інше — деталі.Аліменти — це право дитини, а не привілей одного з батьків
Автор наголошує: аліменти належать не тому з батьків, з ким формально зареєстрована дитина, а самій дитині на належний рівень життя. Якщо це право щодня забезпечують бабуся чи дідусь, саме вони можуть вимагати від батьків фінансової участі — і суди їх підтримують.Виграти таку справу без стратегії практично неможливо
Право бабусі й дідуся на аліменти прямо не передбачене сімейним законодавством України, тому суд доводиться переконувати через ширше тлумачення закону. Необхідно підтвердити факт проживання дитини, задокументувати реальні витрати й довести, що батьки свій обов'язок не виконують. Будь-яка формальна помилка здатна перекреслити навіть очевидно справедливу позицію.
Читайте авторську колонку Юрія Некляєва, щоб дізнатися, які саме докази потрібні для успіху в суді, де проходить межа між правом на аліменти і правом на опіку та чому стратегічний підхід вирішує більше, ніж очевидна справедливість ситуації.
