У передостанній весняний день 2026 року над Острогом «плинула кача» за полеглим на фронті 34-річним захисником Олександром Портюхом
У суботу, 30 травня, воїна, який служив у лавах ЗСУ із лютого до травня, спершу проводжала рідна Хмельниччини, а останню шану Олександрові віддали в Острозі.
Олександр Портюх народився в селі Плужне на Хмельниччині, тож спершу траурний кортеж зустрічали в рідному краї воїна. Опісля маршрут захисника на щиті пролягав через Ізяслав-Борисів- Плужне-Мʼякоти- Камʼянку, а завершальним пунктом став Острог.
Заупокійна служба відбулася в Свято-Миколаївський церкві. Опісля – громадська панахида на майдані свободи.
Від імені громади співчуття родині полеглого висловив секретар, в.о. голови Острозької міської ради Костянтин Кирилюк. Він із керуючою справами виконкому міськради Ліною Гуріною також підніс до домовини воїна квіти.
Після прощання на центральній площі траурна колона попрямувала на Новий цвинтар Острога. Там із Олександром Портюхом востаннє прощалися найрідніші.
На честь полеглого були дані залпи з автоматів, звучав державний славень.
Родині воїна передали прапор України як символ держави, яку він захищав.
Острозька міська рада розповіла, що Олександр Миколайович Портюх народився 7 квітня 1992 року в селі Плужне Хмельницької області. Навчався у Плужненській школі, після закінчення якої вступив до Плужненського професійного аграрного ліцею та здобув професію лісника. Після навчання працював у Києві на різних роботах.
У лютому 2026 року Олександр був призваний на військову службу. Від моменту мобілізації до останнього бою минуло лише близько трьох місяців. За цей короткий час він став на захист України, служив кулеметником штурмового відділення та сумлінно виконував свій військовий обов’язок.
21 травня 2026 року поблизу населеного пункту Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області воїн загинув, до останнього подиху мужньо боронячи рідну землю. Йому було лише 34 роки.
Фото Івана ГЛУШМАНА
