Суспільство

У Нетішині, Красилові, Полонному та Старокостянтинові попрощалися з захисниками

17 лип•Сайт Є

У четвер, 16 липня, Нетішинська громада провела в останню земну дорогу захисника Володимира Стадніка

Як повідомляють у виконавчому комітеті міської ради, 5 липня Володимир мав вирушити у відпустку, та перед цим його підрозділ отримав бойове завдання, і він залишився разом із побратимами. Через два дні, 7 липня 2026 року, солдат Володимир Стаднік загинув під час виконання завдання у Запорізькій області.

Володимир Стаднік народився 16 жовтня 1989 року у селі Мокре Ковельського району Волинської області. Після навчання у Ковельській школі-інтернаті Володимир здобув професію тракториста у професійному ліцеї в селі Овадне на Волині. Згодом переїхав до Красилова, де працював на одному з місцевих підприємств.

У 2022 році чоловік познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою та переїхав до Нетішина. В 2024 році Володимир долучився до лав захисників України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Військовий був командиром відділення кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону.

«Найбільшою цінністю для Володимира була родина.

Разом із дружиною Ольгою вони виховували доньок Єлизавету, Ангеліну й Мирославу та синів Максима і Тимофія. Свою наймолодшу донечку Мирославу, якій виповнився лише рік, він так і не зміг обійняти. Бачив її лише через відеозв'язок, але щодня жив думками про неї та свою сім'ю. У вільний час найбільше любив бути поруч із рідними, а ще мав особливу пристрасть до мотоциклів», - згадують про воїна.

Йому назавжди залишиться 36 років…

Володимир Стаднік. Фото: Виконавчий комітет Нетішинської міської ради / facebook

Цього ж дня, 16 липня, жителі Красилівської громади провели в останню дорогу захисника Віктора Збарського. Як повідомляють у міській раді, старший сержант загинув 25 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Майже два роки рідні сподівалися, що він живий.

Віктор Збарський народився у 1976 році та проживав у селі Сушки Щиборівської громади. Більшу частину життя прожив у Красилові. Тут він закінчив школу №2, навчався у музичній школі. Після цього пройшов строкову службу у Збройних силах України. Згодом чоловік здобув освіту у Новоушицькому технікумі за спеціальністю «механізація сільського господарства».

Певний час працював за кордоном.

У 2003-2006 роках Віктор Збарський знову повернувся до військової служби – проходив службу за контрактом у Прикордонних військах України у Хмельницькому. Після завершення контракту повернувся до Красилова, де працював на машинобудівному заводі.

У 2012 році він став оператором виробничої дільниці у ТОВ «Агропартнер», а з листопада 2015 року працював слюсарем із ремонту автомобілів у ТОВ «Інтер Авто Центр».

У травні 2024 року Віктор доєднався до лав Збройних сил України. Захисник був оператором 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Його підрозділ виконував завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту.

25 липня 2024 року рідні отримали повідомлення, що військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області.

Прощання із Героєм провели на площі Незалежності у Красилові, після чого військового поховали з усіма почестями у селі Сушки.

Йому навіки 48 років…

Віктор Збарський. Фото: Красилівська міська рада / facebook


У четвер, 16 липня, Полонська громада попрощалася з Героєм Олегом Бурчею. Як зазначає міський голова, воїн загинув 2 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Поминальна літургія та громадське прощання із Героєм пройшло у костелі Святої Анни. Поховали Захисника на Алеї Героїв Нового кладовища.

Олегу Бурчі назавжди залишиться 49 років…


Олег Бурча. Фото: Скримський Франц Францович / facebook
Цього ж дня у Старокостянтинівській громаді попрощалися із захисником Богданом Мельнічуком. Як зазначають у громаді, захисник помер 9 липня 2026 року в районі виконання бойових завдань.

Церемонія прощання із військовим відбулася у Гарнізонному будинку офіцерів у Старокостянтинові.

Після цього траурний кортеж вирушив до села Лажева, де біля будинку, в якому проживав Богдан Мельнічук.

Поховали Захисника на сільському кладовищі у Лажева.

Йому назавжди 30 років…

Богдан Мельнічук. Фото: Старокостянтинів офіційний / facebook

Читайте також: На Хмельниччині попрощалися із сімома захисниками

фронт, авто, школа, Громада, рада

Читайте ще