Суспільство

Мати хотіла передати опіку над сином з ДЦП мобілізованому чоловікові — суд побачив справжній мотив

Мати недієздатного сина з ДЦП та інвалідністю I «А» групи попросила суд звільнити її від повноважень опікуна та призначити замість неї свого чоловіка — вітчима сина. Жінка пояснювала, що через проблеми зі здоров’ям їй стало важко доглядати за сином, який не може самостійно пересуватися та потребує постійного стороннього догляду.

Однак під час розгляду з’ясувалося, що чоловік був мобілізований, а призначення опікуном він пов’язував із можливістю отримати відстрочку від служби. Крім того, частина важливих обставин не була відома органу опіки, коли той підтримав його кандидатуру. Це стало одним із ключових питань, які оцінював Компаніївський райсуд Кіровоградської області.

Обставини справи

Син заявниці має ДЦП та є особою з інвалідністю з дитинства I «А» групи безстроково. За матеріалами справи, він повністю нездатний до самообслуговування, не може самостійно пересуватися та потребує постійного стороннього догляду.

Рішенням Компаніївського районного суду від 9 липня 2024 року його було визнано недієздатним, а опікуном призначено матір.

У липні 2024 року жінка зареєструвала шлюб із чоловіком,

з яким, за її словами, до цього вже кілька років проживала однією сім’єю. Вони разом мешкали із сином заявниці.

Згодом мати звернулася до суду з проханням звільнити її від повноважень опікуна та призначити новим опікуном її чоловіка — вітчима недієздатного.

Необхідність такої заміни вона обґрунтовувала погіршенням власного здоров’я. Згідно з довідкою лікарсько-консультативної комісії від вересня 2024 року, у жінки діагностували розповсюджений остеохондроз хребта III ступеня з переважним ураженням поперекового відділу та больовим синдромом. Важка фізична праця їй була протипоказана.

У суді мати пояснювала, що через проблеми зі спиною їй стало значно важче доглядати за сином. Натомість її чоловік міг підняти та перевернути пасинка й фактично виконував значну частину повсякденного фізичного догляду.

Матеріали справи № 391/363/25 також свідчили, що стосунки між вітчимом та пасинком були нормальними. Під час обстеження матеріально-побутових умов було встановлено, що чоловік допомагає дружині доглядати за сином, а підопічний позитивно на нього реагує. За місцем проживання чоловік характеризувався позитивно.

Сам кандидат в опікуни підтримав заяву. Він пояснював, що дружині важко самостійно доглядати за сином і що за його відсутності виникають проблеми з доглядом. Зокрема, за словами чоловіка, у разі необхідності евакуації дружина самостійно не змогла б навіть посадити сина в автомобіль.

Спочатку кандидатуру вітчима підтримав і орган опіки та піклування. У квітні 2025 року опікунська рада визнала доцільним призначення його опікуном.

Проте вже під час судового розгляду з’ясувалися обставини, про які опікунська рада на момент підготовки позитивного подання не знала.

Що з’ясувалося щодо військової служби кандидата в опікуни

Як встановив суд, чоловік був мобілізований та проходив військову службу. Водночас на час розгляду справи суду не було надано документів, які підтверджували б поважність причин його перебування поза місцем служби.

У матеріалах справи були рапорти чоловіка на адресу командування, в яких він повідомляв про погіршення стану здоров’я внаслідок участі у бойових діях, отримані ушкодження та низку захворювань.

У рапортах він зазначав, що після лікування стан його здоров’я не покращився та він потребував стаціонарного лікування.

Чоловік повідомляв, що через стан здоров’я не мав можливості прибути до розташування військової частини, тому вирушив до місця свого проживання.

При цьому суд окремо звернув увагу: у зазначених рапортах не було посилань на необхідність допомагати дружині доглядати за недієздатним пасинком як на причину його перебування вдома.

Водночас уже під час розгляду справи чоловік пояснював, що дружина не справлялася з доглядом за сином і зверталася до його командування. За його словами, командування неофіційно дозволило йому поїхати додому та вирішити питання щодо опікунства.

Представник заявниці в ході розгляду справи також зазначав, що юридично чоловік є таким, що самовільно залишив військову частину, однак пояснював його дії бажанням бути належним батьком та допомагати дружині, якій важко доглядати за сином.

Крім того, суд встановив, що у Четвертому слідчому відділі ТУ ДБР у Полтаві перебувало кримінальне провадження щодо чоловіка. Водночас у наведеній у рішенні відповіді ДБР не зазначено правову кваліфікацію цього кримінального провадження.

Чоловік пов’язував опікунство з відстрочкою

Важливою для оцінки суду стала позиція самого кандидата в опікуни.

У судовому засіданні він пояснив, що надавати допомогу недієздатному пасинку, не маючи статусу опікуна, для нього проблематично, зокрема через питання, пов’язані з ТЦК.

Також чоловік зазначав, що опікунство для нього пов’язане з можливістю отримати відстрочку від служби.

Суд у цьому контексті звернув увагу на положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для опікунів осіб, визнаних судом недієздатними.

Чому орган опіки змінив свою позицію

Під час розгляду справи з’ясувалося, що, коли опікунська рада готувала позитивне подання щодо кандидатури вітчима, вона не володіла інформацією про обставини проходження ним військової служби.

За словами представника органу опіки, чоловік та його дружина не повідомили опікунській раді про ці обставини.

У поданні органу опіки також не було інформації щодо проходження кандидатом військової служби та підстав його перебування поза військовою частиною.

Представник органу опіки визнав у суді: якби відповідні відомості були відомі опікунській раді під час розгляду питання,

рішення щодо доцільності призначення чоловіка опікуном могло бути іншим.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено відомості про стан здоров’я самого кандидата в опікуни. У своїх рапортах він повідомляв про низку захворювань та необхідність лікування.

Водночас у матеріалах була медична довідка, згідно з якою він за станом здоров’я може здійснювати сторонній догляд за особою, яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Ще одна обставина стосувалася здоров’я матері. Попри її первинні посилання на захворювання хребта, у жовтні 2025 року вона отримала довідку, відповідно до якої за станом здоров’я може здійснювати сторонній догляд за особою, яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

У результаті представник органу опіки змінив свою початкову позицію та заявив, що з урахуванням обставин, установлених під час судового розгляду, вважає призначення вітчима опікуном недоцільним.

Які правила застосував суд

Суд нагадав, що відповідно до Цивільного кодексу України опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових та майнових прав і інтересів осіб,

які не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки.

Опікуном переважно призначається особа, яка перебуває у сімейних або родинних відносинах із підопічним. Однак при цьому мають враховуватися особисті стосунки між ними та можливість кандидата реально виконувати обов’язки опікуна.

Сам опікун зобов’язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування та вживати заходів для захисту його цивільних прав та інтересів.

Суд також послався на позицію Верховного Суду у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23.

Як зазначено у рішенні, Верховний Суд вказував, що у випадку звернення чоловіка призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи орган опіки та піклування, враховуючи воєнний стан і закріплений статтею 65 Конституції України обов’язок щодо захисту Вітчизни, повинен з’ясувати необхідність такого призначення, уникаючи можливих зловживань, та належним чином мотивувати подання про можливість і, насамперед, необхідність призначення особи опікуном.

Чому суд не врахував позитивне подання органу опіки

Суд дійшов висновку,

що подання органу опіки та піклування про доцільність призначення чоловіка опікуном було підготовлено без повного та всебічного дослідження всіх обставин.

На момент його підготовки опікунська рада не з’ясувала обставин проходження кандидатом військової служби та його перебування поза військовою частиною.

Крім того, як встановив суд, відповідної інформації опікунській раді не повідомили сам кандидат в опікуни та його дружина.

Тому суд не визнав таке подання належно обґрунтованим та таким, що якнайкраще враховує інтереси недієздатної особи, і не взяв його до уваги при вирішенні справи.

До якого висновку дійшов суд щодо мети зміни опікуна

Оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що в конкретних обставинах цієї справи метою звернення із заявою про зміну опікуна було не забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів недієздатної особи, а намагання чоловіка отримати відстрочку від служби в ЗСУ.

Сам суд у рішенні сформулював це як намагання отримати відстрочку, «тобто ухилитись від такої служби».

На користь такого висновку суд навів низку обставин:

пояснення самого чоловіка про зв’язок опікунства з відстрочкою, відсутність у його рапортах згадок про необхідність догляду за недієздатним пасинком, неповідомлення опікунської ради про проходження військової служби та обставини перебування поза військовою частиною, а також суперечливі, на думку суду, відомості щодо стану його здоров’я.

Водночас це є оцінкою суду саме в межах розгляду цивільної справи про опіку, зробленою на підставі досліджених у ній доказів.

Суд констатував, що кандидат у нові опікуни не довів належними та допустимими доказами дійсність своїх намірів щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів недієздатного пасинка.

Відтак достатніх підстав для призначення його опікуном суд не встановив.

Чому суд не звільнив матір від повноважень опікуна

Окремо суд вирішував питання, чи існують підстави звільнити матір від уже покладених на неї повноважень опікуна.

Жінка посилалася на захворювання хребта та складність фізичного догляду за сином. Ці проблеми зі здоров’ям підтверджувалися медичними документами, а допитаний судом лікар-невропатолог також пояснив,

що догляд за недієздатною особою є фізично важким.

Однак суд врахував і новішу довідку від 20 жовтня 2025 року. Відповідно до неї жінка за станом здоров’я може здійснювати сторонній догляд за особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

З урахуванням цього документа та інших установлених обставин суд не побачив підстав для звільнення матері від повноважень опікуна.

Що вирішив суд

Компаніївський районний суд Кіровоградської області відмовив у задоволенні заяви в повному обсязі.

Таким чином, суд:

  • не звільнив матір від повноважень опікуна над недієздатним сином;
  • відмовив у призначенні її чоловіка — вітчима недієздатного — новим опікуном.
Окремо суд наголосив, що у випадках, коли чоловік призовного віку претендує на призначення опікуном недієздатної особи, орган опіки та піклування має з’ясовувати реальну необхідність такого призначення та враховувати можливість зловживань. Подання про доцільність призначення опікуном має ґрунтуватися на повній та правдивій інформації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

закон, курс, Новина, рада, Дія

Читайте ще