Тема евакуації залишається однією з найбільш обговорюваних на підконтрольній частині Донбасу. За три тижні серпня з Донецької області виїхало 9,4 тисяч людей — майже десята частина населення, що лишилося в регіоні. Через складну обстановку оголошена обов’язкова евакуація в передмістях Краматорська і Слов’янська, а в прифронтовій Дружківці вже немає світла, води і газу. Про те, як влаштований процес евакуації, і як люди, які не мають заощаджень, влаштовують життя на новому місці, — у публікації «Новин Донбасу».
З міст вивозять легковим транспортомБезпекова ситуація в регіоні загострилася через збільшення кількості ударів дронів на оптоволокні, авіаударів і артилерійських обстрілів. Більш детально про ситуацію з евакуацією «Новинам Донбасу» розповів Тарас Кравець — проектний менеджер благодійного фонду «Янголі Спасіння». Організація займається евакуацією другою лінією — людей вивозять не з-під обстрілів, а з відносно безпечних територій. При цьому жодне звернення людей не залишається без відповіді, і при необхідності передається фахівцям інших організацій, кажуть у фонді.
Через погіршення обстановки мешканці виїзджають в інші області. Фото: БФ «Янголи Спасіння» Щодня «Янголі Спасіння» евакуюють 15 – 40 осіб, у тому числі маломобільних, яких вивозять спецтранспортом. За словами Тараса Кравця, з недавніх пір фонд не вивозить жителів з Краматорська і Слов’янська за допомогою автобусів. Транспорт ставлять на деякій відстані від міст, а людей підвозять легковими автомобілями або невеликими бусами. Це дозволяє водіям рухатися з більшою швидкістю, краще маневрувати і не привертати уваги.
«Якщо порівнювати з минулим роком, то в цьому році евакуація більш ризикована і складна. Ті населені пункти, в яких раніше можна було себе вільно почувати, ті ж Краматорськ та Слов’янськ, на сьогодні вже не є такими», — розповів Тарас.
Він також зазначив, що деякі фахівці фонду, більшість з яких — місцеві жителі, час від часу самі замислюються про те, щоб виїхати в більш безпечні регіони. Це яскравий приклад того, що настрій людей все більше свідчать про необхідність евакуації.
Для людей передбачені безкоштовні автобуси. Фото: БФ «Янголи Спасіння» Особливості переїзду:
координація та бронювання житлаБажаючі евакуюватися можуть зробити це на власному транспорті або звернувшись до волонтерів та до місцевих адміністрацій. Людей в підсумку доставляють в один із транзитних центрів в сусідніх областях, де потім нададуть адміністративну, медичну, психологічну допомогу, а також сприяють з пошуком житла. Детальніше про процес евакуації ми дізналися, зателефонувавши за номерами які надає місцева влада.
Для сільських жителів, більшість з яких є пенсіонерами і часто не користуються інтернетом, джерелом офіційної інформації є — староста. Аліна Конобієвська — очільниця села Привілля Черкаської селищної громади що на захід від Краматорська, розповіла «Новинам Донбасу», що жителів постійно інформую про необхідність евакуації. При цьому старостат виконує функцію швидше координації та консультації, так як жителів вивозять благодійні організації.
«Якщо з якоїсь причини транспорту не вистачає, можемо звернутися до громади, щоб там посприяли», — розповіла староста.
Про те, що потрібно знати людині, яка вирішила евакуюватися, нашим журналістам розповіли в call-центрі з питань евакуації населення Донецької ОДА. Зателефонувавши за номером, потрібно повідомити оператору ПІБ, вік та адресу проживання. Далі представники держслужби зв’язуються із заявниками і призначають час евакуації. Як правило, виїзд можна запланувати на найближчі дні.
З собою людина може взяти речей стільки,
скільки зможе самостійно нести. Зазвичай це дві – три сумки. Після, людей відвозять в один з транзитних центрів — частіше в місто Лозова Харківської області. Там надають необхідну допомогу і реєструють на отримання одноразової грошової виплати в розмірі 12 300 грн на людину (до квітня було 10 800 грн). Сума може виплачуватися протягом від тижня до двох місяців — все залежить від наявності грошей в благодійних організаціях.
Сотні людей щодня кидають рідні домівки. Фото: БФ «Янголи Спасіння» У транзитному центрі людям допомагають з пошуком житла. Як правило обіцяють кімнату в гуртожитку в будь-якій точці України. До речі, вибрати і забронювати житло можна самостійно на платформі «Поруч». На сайті вказані опис і фото гуртожитків, а в оператора можна дізнатися, чи є проживання безкоштовним або потрібно щомісяця виплачувати невелику суму. Коли люди визначилися з місцем проживання, їй допомагають переїхати евакуаційним поїздом або автобусом. За евакуацію в транзитний центр, а також допомогу в переїзді на нове місце проживання, грошей платити не потрібно.
Ми зібрали історії трьох мешканок села Катеринівка Іллінівської громади Донецької області,
які евакуювалися півтора – два роки тому, і розповімо про те, як згодом склалася їхня доля.
Виїхала останньоюПро соцробітницю Тетяну Желтоброву ми раніше розповідали. Жінка відмовилася евакуюватися поки не будуть вивезені всі її підопічні — маломобільні пенсіонери. По селу працівниця соцслужби пересувалася на електровелосипеді в проміжках між обстрілами. В останні місяці проживала в напівзруйнованому будинку. У лютому 2025 року всіх жителів села, що залишилися, нарешті евакуювали волонтери.
Тетяна Желтоброва. Скриншот з відео «Радіо Свобода» Тетяна Валентинівна їхала останньою. З собою вона забрала деякі речі, холодильник та кіз, яких, втім, не змогла вивезти на нове місце проживання. Що стало потім з тваринами, жінка не знає, можливо, їх прихистили інші жителі. Спочатку пенсіонерка орендувала житло в Кам’янському Дніпропетровської області, потім переїхала до приватного будинку в селищі Павлиш в Кіровоградській області, де оренда житла була дешевшою.
За житло без умов жінка платить 1,5 тис. грн на місяць, що для неї недешево, враховуючи, що весь дохід складається з невеликої пенсії.
Виплати як внутрішньо переміщена особа (ВПО) Тетяна Желтоброва на даний момент не отримує, і поки не може з’ясувати причину в ЦНАПі. Наша співрозмовниця каже, що в селищі, в якому вона проживає, — понад півсотні порожніх будинків, проте домовитися про оренду складно.
«Хотіла домовитися для брата, який зараз в Слов’янську разом з 90-річною мамою. Але одні власники здавати житло не хочуть, з іншими не виходить зв’язатися», — розповіла Тетяна Желтоброва «Новинам Донбасу».
Раніше ми розповідали як у селі Зелена Діброва Черкаської області староста Ігор Щербак ще з 2014 року, а також після початку повномасштабної війни у лютому 2022 року, безкоштовно заселяв переселенців у порожні сільські будинки. Для цього він особисто домовлявся з кожним з власників житла. Сам староста пояснював, що просто хотів допомогти людям, які втратили помешкання. Практика поселяти ВПО в порожніх сільських будинках виглядає дієвим рішенням житлової проблеми. Але в тому випадку, якщо займатися нею будуть не окремі ентузіасти, а держава та регіональна влада.
Вибух розніс квартируНачальниця пошти в селі Катеринівка 54-річна Анжеліка Черненко разом з чоловіком евакуювалася з села в середині 2024 року.
Сталося це після того як вибухом знищило її квартиру в двоповерховому багатоквартирному будинку. Сама господиня в той момент перебувала в одній з кімнат і дивом вижила. Після цього Анжеліка звернулася до старості Андрія Байгуша, який домовився з волонтерами і ті відвезли жінку з чоловіком до Костянтинівки, а потім в транзитний центр, де їм допомогли з пошуком житла.
Анжеліка Черненко. Фото із особистого архіву Спочатку подружжя хотіло оселитися в Кіровоградській області, проте на той момент там надавали місця тільки для сімей з дітьми. Тож подружжя обрало місто Бучач у Тернопільській області. Анжеліка задоволена тим як її родині допомогли з переїздом. Каже, нічого нікому платити не довелося, а жителі міста зустріли їх добре. Через рік до батьків приїхав 36-річний син Сергій, який до цього залишався в Донецькій області.
У минулому році чоловік отримав важкі поранення, коли разом з ще кількома чоловіками біля Дружківки їх транспорт атакував дрон. Водій загинув, а Сергію уламком вибило око і посікло ліву сторону обличчя і тулуба. Троє інших чоловіків-пасажирів практично не постраждали,
але відомо, що один з них згодом був мобілізований і загинув на фронті. «Новинам Донбасу» Анжеліка розповіла, що вже багато місяців її син намагається домогтися статусу особи з інвалідністю отриману внаслідок війни.
Проте все впирається в отримання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також висновок судово-медичної експертизи, які з невідомих причин вже рік не видають у Краматорському районному управлінні поліції. Відповідний статус дозволяє особі з інвалідністю отримувати підвищену пенсію нарівні з ветеранами. Журналісти «Новин Донбасу» направили запит на ім’я начальника ГУНП в Донецькій області з проханням прокоментувати ситуацію.
Сьогодні син Анжеліки отримує пенсію в розмірі 2,5 тис. грн на місяць, а також виплати як ВПО — 3 тис. грн на місяць оскільки має третю групу інвалідності. Пенсія чоловіка Анжеліки — 7,2 тис. грн, і він також отримує виплати ВПО — 2 тис. грн. Водночас Анжеліка виплат ВПО не отримує, оскільки як працездатна особа, зобов’язана офіційно працювати — про що зазначено в Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Сама Анжеліка каже, що офіційно влаштуватися на роботу в місті складно.
«Поки працювала три місяці — платили. Перестала працювати — виплати скасували. Зараз ось влаштувалася працювати санітаркою, замінюю людину у відпустці», – розповіла вона.
На сьогодні сім’я проживає в кімнаті гуртожитку, за який платить 3,9 тис. грн на місяць — по 1,3 тис. грн з людини. Однак з вересня плату за проживання підвищать. Також Анжеліка отримала сертифікат на компенсацію житла, проте грошей на те, щоб ним скористатися поки не перерахували.
Страхи переїзду стали реальністюЩе одна мешканка Катеринівки — 52-річна Олена Лобова в селі працювала медсестрою. Жінка до останнього залишалася в населеному пункті з батьками, але в лютому 2025 року змушена була виїхати. Напередодні вибухом зруйнувало частину її будинку. Також під фундамент знищило будинок її колеги, яка за щасливим збігом обставин в ту ніч ночувала у сусідів. Евакуацію людей здійснювали представники гуманітарної місії «Проліска», які вивозили людей двома легковими автомобілями під безперервними обстрілами (один автомобіль їздив двічі).
За місяць до зазначених подій журналісти «Новин Донбасу» спілкувалися з Оленою телефоном. У розмові жінка розповіла, що не виїжджала з села так як продовжувала доглядати за своїм тяжкохворим батьком. Також її турбувало, що на новому місці їй буде важко знайти роботу через свій вік. При цьому заощаджень на щомісячну оренду квартири за 10 тис. грн на місяць, вона не накопичила. Згодом всі тривоги збулися.
Олена з батьком і матір’ю пару днів пожили у своїх родичів в Дніпропетровській області. З собою люди змогли взяти мінімум речей, так як батько Олени через слабке здоров’я не міг нести сумки, і пересуватися йому допомагала мати Олени, яка також не могла нічого нести. Сама Олена тільки в двох сумках несла медикаменти і підгузки для батька.
Сім’я орендувала квартиру в Дніпрі за 10 тис. грн на місяць. У цьому дуже допомогли одноразові виплати в розмірі 10 800 грн на людину, які вони отримали після евакуації. Також допомагали виплати ВПО і пенсії батьків. Після оплати оренди і комуналки, у сім’ї в місяць залишалося близько 2 тис. грн на їжу. Гуманітарної допомоги люди практично не отримували.
Сама Олена більше року не могла знайти роботу медсестрою. Каже, обійшла 40 потенційних роботодавців, але скрізь отримала відмову.
«Брати на роботу не хотіли, говорили, що не підходжу за віком. Все, чого я побоювалася до переїзду, в результаті так і сталося. Пробувала влаштуватися в лабораторію, трохи попрацювала в аптеці. Але потім батькові зовсім стало погано і з аптеки довелося звільнитися. Тата згодом поховали, а на постійну роботу я змогла влаштуватися тільки в цьому році. Зараз працюю в лікарні», — розповіла нашим журналістам Олена.
Важка обстановка в Донецькій області змушує тисячі людей виїжджати до інших регіонів. І в цьому сенсі евакуація дійсно рятує життя. При цьому можна зрозуміти і тих людей, які до останнього моменту залишаються на місці. Людей стримує страх перед невідомістю і необхідністю починати життя з нуля, особливо для літніх, що поєднано зі скромною державною підтримкою, бюрократичним труднощами в отриманні виплат, труднощами з пошуком роботою. Це та реальність з якою сьогодні стикаються жителі Донбасу та інших прифронтових регіонів.
Автор Олександр Кітраль
