Заступник міністра освіти закликав виші не імпровізувати під час чергової тривалої тривоги, а мати готову систему переходу між очним і дистанційним навчанням — з чіткими правилами, які студенти й викладачі знають наперед.
Про це повідомляє Микола Трофименко.
Чому вишам потрібен наперед прописаний алгоритм дій
За словами Трофименка, під час війни навчальний процес не може триматися на єдиному незмінному сценарії — безпекова ситуація змінюється надто швидко, і заклади освіти мають реагувати так само оперативно.
Кожен університет повинен мати зрозумілий алгоритм для різних ситуацій: коли заняття проходять очно, коли частину пар переводять дистанційно, як діяти під час тривалих тривог чи відключень електрики й зв'язку, і як повертатися до звичного графіка. Головне — щоб студенти й викладачі знали ці правила заздалегідь, а не дізнавалися про них уже в момент кризи.
Що мають підготувати виші для дистанційного формату наперед
Дистанційне навчання не повинне складатися на ходу після чергової довгої тривоги — це має бути повністю налагоджена система. Заступник міністра перелічив,
що варто підготувати заздалегідь: робочі місця для викладачів, стабільний доступ до електрики й інтернету, університетську онлайн-платформу, дистанційний розклад занять, навчальні матеріали, а також основний і запасний канали зв'язку.
За роки пандемії та повномасштабної війни виші вже напрацювали власні рішення для таких ситуацій, тож зараз варто перевірити, чи вони досі працюють належним чином, і за потреби доопрацювати їх.
Як навчатися студентам, які не встигли повернутися до заняття
Безпека людей залишається абсолютним пріоритетом. Якщо викладачу чи студентам потрібно спуститися в укриття, синхронне заняття призупиняють на час переміщення. Якщо потім частина групи не може повернутися до пари через проблеми зі зв'язком, живленням чи умовами в укритті, таким студентам мають надати матеріали для самостійного опрацювання, запис заняття або інші навчальні ресурси, а також можливість поспілкуватися з викладачем окремо.
Які заняття не можна перевести в онлайн
Трофименко наголосив на потребі гнучко підходити до різних складових навчальної програми. Лабораторні роботи,
практичні заняття та робота зі спеціальним обладнанням вимагають фізичної присутності — їх варто планувати саме на періоди спокійної безпекової ситуації або переносити безпосередньо в укриття, якщо це можливо. А от консультації, самостійну та проєктну роботу цілком реально організувати дистанційно чи в асинхронному форматі.
Лекційні заняття, за його словами, повинні мати достатньо гнучкий графік, щоб матеріал засвоювався в безпечних умовах без втрати контакту між викладачем і студентами. Такий підхід дозволяє не втратити зміст програми, навіть якщо звичний розклад постійно доводиться коригувати.
Чому важлива єдина система комунікації зі студентами
Окремо заступник міністра звернув увагу на комунікацію: студент не повинен шукати розклад в одному чаті, посилання на пару — в іншому, а завдання — десь ще. Університету потрібна одна зрозуміла цифрова точка входу для всієї інформації плюс резервний канал на випадок технічних збоїв.
Після тривалого періоду змін формату важливо проаналізувати, що вдалося пройти за програмою, які теми чи практичні завдання потребують додаткового часу, і скоригувати подальші плани навчання. Головне — освітній процес має залишатися керованим, навіть коли зовнішні обставини цьому не сприяють.
Яка відповідальність покладена на самі виші
Автономія університетів дає їм достатньо свободи для пошуку власних рішень під конкретні умови. Але й відповідальність лежить на самому закладі: безпека людей, мінімізація освітніх втрат, зрозумілі правила для всіх учасників процесу та збереження якості освіти мають залишатися базовими орієнтирами в будь-якій ситуації.
