У суботу, 3 жовтня, жителі Меджибізької громади провели в останню дорогу захисника Антона Леонова, серце якого навіки зупинилося 27 вересня 2026 року.
Якрозповіли у громаді, чоловік народився 4 січня 1990 року в селі Требухівці. Тут минуло його дитинство.
«Антон був майстром на всі руки. Працював на будівництвах, допомагав рідним по господарству, шукав можливості забезпечити свою сім'ю. Певний час працював у Польщі на меблевому заводі», - зазначають у громаді.
До війська чоловік долучився у січні 2023 року Антон став до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 33-й окремій механізованій бригаді. У 2026 році перевівся до морської бригади.
За час служби був нагороджений Почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Вічний спочинок Антон Леонов знайшов на кладовищі рідного села Требухівці. Воїну навіки залишиться 36…
Захисник Антон Леонов відійшов у вічність 27 вересня 2026 року. Фото: Меджибізька селищна рада / Facebook
У Берездівській громаді 3 жовтня провели у засвіти захисника Володимира Зайчука.
Якрозповілиу громаді, чоловік народився 9 жовтня 1980 року. Проживав у селі Мирутин.
«Володя виріс у багатодітній сім'ї, де виховувалося семеро дітей. Четверо синів стали на захист нашої неньки України», - зазначили у громаді.
Чоловік пройшов АТО. На початку повномасштабного вторгнення захисника знову призвали до лав ЗСУ.
За роки служби воїн був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За сумлінну службу» та орденом «За мужність».
Володимиру Зайчуку навіки залишиться 45…
Володимиру Зайчуку навіки залишиться 45… Фото: Берездівська ТГ / Facebook
Скорботним днем 3 жовтня стало і для Ярмолинецької громади. Тут попрощалися з воїном Валерієм Гнидюком, серце якого навіки зупинилося під час служби.
Як розповіли у громаді, чоловік народився 5 березня 1971 року в Антонівцях. Там минали його дитинство та юність. Закінчивши місцеву школу, юнак поїхав до Хмельницького, де здобув робітничу професію столяра. Після навчання Валерій проходив строкову військову службу.
Неподалік рідного села, у селі Вербка, чоловік познайомився з Людмилою, яка стала для Валерія дружиною і матір'ю двох його доньок - Марини та Іванни.
У цивільному житті чоловік працював на різних роботах. Також був за кордоном на заробітках. До війська Валерій приєднався навесні 2025 року. Захисник боронив країну на Харківщині.
«Донечки чекали батька у відпустку, турбувались про його здоров'я. Але з відпусткою Валерій Бориславович відкладав, вболівав за молодих побратимів, хотів якнайбільше їм допомогти. Зрештою, сам потрапив до шпиталю. То й не дивно, бо впродовж служби мав поранення та контузію, давався взнаки і вік. Після лікування все ж відчував слабкість, знову лікарі розпочали боротьбу за здоров'я бійця... Але, на жаль, трапилось незворотнє - серце захисника зупинилося», - розповіли у громаді.
Місцем вічного спочинку захисника стало кладовище в рідному селі Антонівці.
Валерій Гнидюк помер під час служби. Фото: Ярмолинецька ТГ / Facebook
Читайте також: «Це для нас дуже велика втрата»: у Хмельницькому провели у засвіти воїна Олександа Гулу
