Закрив собою побратимів у запеклому бою. Сьогодні Вінниця проводжає у вічність воїна Андрія Жуковського (позивний «Монах»). На початку повномасштабного російського вторгнення він добровольцем став на захист України. У лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта та обійняв посаду командира зенітно-кулеметного взводу. За його плечима – оборона Києва та найгарячіші точки Донеччини. За мужність та відданість справі офіцер отримав чимало високих нагород, зокрема «Золотий хрест», «Хрест пошани», нагрудний знак «За сумлінну службу», а також медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни». Свій останній бій воїн прийняв 19 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району. Герою назавжди залишився 51 рік.
«Він бився наче лев і не збирався віддавати ворогу ні крихти нашої землі. Прагнув захистити людей від жахіть війни та повторення Бучі», – діляться спогадами рідні полеглого воїна. У своєму останньому бою Андрій здійснив справжній подвиг. Прикриваючи відхід підрозділу, він вистріляв увесь боєкомплект і ціною власного життя врятував побратимів.
З тієї позиції не повернувся лише він…
Андрій Володимирович Жуковський народився 27 січня 1975 року в сім’ї кадрового військового. Невдовзі батька перевели по службі до Вінниці, де й минуло дитинство та юність Андрія. Тут він закінчив загальноосвітню школу №33 та вступив до навчального закладу, прагнучи стати рятувальником, однак через життєві обставини був змушений залишити навчання. Тривалий час чоловік працював за кордоном, а після повернення на Батьківщину став співзасновником СТО, де й трудився до початку повномасштабного російського вторгнення. Андрій був не лише майстром своєї справи, а й люблячим і турботливим батьком двох донечок.
«Ми завжди відчували його міцне плече, він підтримував і надихав нас, вмів підбадьорити у важку хвилину. Мав веселу вдачу, любив жартувати, – розповідає донька полеглого воїна Юлія. – Його хист рятівника найяскравіше проявився під час війни. Батько знайшов у службі своє справжнє покликання. Він повсякчас опікувався побратимами. Його поважали і як командира, і як людину з великим серцем. Тато дуже хотів продовжувати службу й після завершення війни».
Церемонія прощання з Андрієм Жуковським розпочнеться о 12:00 за адресою: вул. Генерала Арабея, 1 (VIP-зала міської ритуальної служби).
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
