Суспільство

Сокира проти геолокації: як дані телефону поставили під сумнів епізод домашнього насильства і що сказав Верховний Суд

Постанова Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 295/13594/22 стосується кримінального провадження про домашнє насильство, а також меж повноважень апеляційного суду під час повторної оцінки доказів, дотримання принципу безпосередності їх дослідження та вимог до мотивування рішення про закриття кримінального провадження.

Обставини справиБогунський районний суд міста Житомира вироком від 19 серпня 2024 року визнав чоловіка винуватим у систематичному вчиненні психологічного та економічного домашнього насильства щодо колишньої дружини за статтею 126-1 КК України.

Йому призначили пробаційний нагляд строком на два роки та зобов’язали відшкодувати потерпілій 51 616,23 грн матеріальної і 30 000 грн моральної шкоди.

Обвинувачення стосувалося трьох епізодів. 18 серпня 2021 року чоловік, за встановленими судом обставинами, ображав дружину, погрожував їй, а також пошкодив сокирою капот і лобове скло її автомобіля Toyota Camry. 11 вересня 2021 року він знову пошкодив лакофарбове покриття автомобіля, залишивши на ньому подряпини та нецензурні написи.

Третій епізод стосувався подій 30 вересня 2021 року.

За версією обвинувачення, чоловік приїхав до помешкання колишньої дружини, стукав у двері, ображав її та телефоном висловлював погрози. Потерпіла викликала поліцію. 21 січня 2022 року чоловіка притягнули до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП у зв’язку з цими подіями.

Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції врахував показання потерпілої та свідка, який стверджував, що особисто чув телефонну розмову, під час якої обвинувачений погрожував потерпілій, а також постанову про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності.

У травні 2025 року апеляційний суд звільнив обвинуваченого від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Однак Верховний Суд скасував це рішення та призначив новий апеляційний розгляд.

Під час повторного розгляду Житомирський апеляційний суд 2 червня 2026 року скасував обвинувальний вирок і закрив кримінальне провадження через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. Суд дійшов висновку, що третій епізод домашнього насильства не доведений,

а отже, відсутня необхідна для кримінальної відповідальності систематичність.

Обґрунтовуючи рішення, апеляційний суд послався на роздруківки телефонних з’єднань потерпілої та обвинуваченого. На думку суду, ці дані свідчили, що вони не перебували за місцем події та не телефонували одне одному в інкримінований час

Показання потерпілої та свідка суд визнав суперечливими, а показання свідка додатково оцінив критично через його родинні відносини з потерпілою.

Водночас апеляційний суд не допитав потерпілу та свідка безпосередньо, а представнику потерпілої відмовив у клопотанні про повторний виклик і допит свідка.

Прокурор і представник потерпілої оскаржили цю ухвалу до Верховного Суду. Вони вказували, зокрема, на порушення правил оцінки доказів, недостатню мотивованість висновків апеляційного суду та безпідставне використання даних мобільного оператора для встановлення точного місцеперебування осіб.

Позиція Верховного СудуВерховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та представника потерпілої. Ключовими підставами стали порушення принципу безпосередності дослідження доказів і недостатнє обґрунтування висновків,

зроблених на підставі даних телефонних з’єднань.

ВС вказав, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим:

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд наголосив, що ці вимоги поширюються і на рішення апеляційної інстанції про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження. Такі висновки мають підтверджуватися доказами, безпосередньо дослідженими в апеляційному суді.

ВС нагадав про значення принципу безпосередності дослідження доказів.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених,

потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо.

Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з’ясування обставин кримінального провадження та його об’єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв’язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об’єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Верховний Суд установив, що під час нового апеляційного розгляду суд визнав показання потерпілої та свідка суперечливими й такими, що спростовуються письмовими матеріалами, хоча безпосередньо їх не досліджував.

ВС зазначив, що апеляційний суд не може змінювати оцінку достовірності показань без їх безпосереднього дослідження:

У ході нового апеляційного розгляду суд, не допитавши потерпілу та свідка, визнав їхні показання суперечливими й такими, що спростовуються письмовими матеріалами провадження.

Таким чином, цей суд надав зазначеним показанням іншу оцінку в аспекті достовірності, ніж місцевий суд, без їх безпосереднього дослідження.

Суд також звернув увагу, що апеляційна інстанція відмовила представнику потерпілої у виклику та допиті свідка, хоча розбіжності між його показаннями та показаннями потерпілої використала як одну з підстав для критичної оцінки його свідчень.

ВС пояснив, що родинні відносини свідка з потерпілою самі по собі не свідчать про недостовірність його показань:

Так само родинні відносини свідка з потерпілою не свідчать автоматично про недостовірність показань цього свідка. Ця обставина могла враховуватися під час їх оцінки, однак не звільняла суд від обов’язку безпосередньо дослідити його показання та перевірити їх зміст і узгодженість з іншими доказами.

Інший важливий аспект справи стосувався оцінки роздруківок телефонних з’єднань, наданих стороною захисту. Касаційний суд окремо уточнив, що самостійне дослідження судом таких документів без залучення експерта чи спеціаліста не є автоматичним порушенням кримінального процесуального закону.

ВС вказав, що використання даних мобільного оператора потребує належного обґрунтування висновків про місцеперебування осіб:

Що стосується дослідження судом відомостей відображених у наданих стороною захисту роздруківках без залучення експерта чи спеціаліста, як про це зазначають касатори, то це не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону. Водночас, якщо суд на підставі даних про телефонні з’єднання встановлює точне місцеперебування осіб і напрямок їх пересування, то має вказати, які саме відомості з указаного джерела дозволяють зробити такі висновки та чому вони є достатніми для цього.

У цій справі апеляційний суд не пояснив, які саме технічні дані дозволили йому встановити місцеперебування потерпілої та обвинуваченого й виключити перебування останнього за місцем проживання потерпілої.

ВС звернув увагу на необхідність розрізняти місцеперебування абонентського пристрою та розташування базової станції:

Зокрема, суд не розкрив, чи відображають наведені в документі адреси місцезнаходження абонентських пристроїв або розташування базових станцій,

через які здійснювалися з’єднання, та чому відповідні відомості дозволяють зробити категоричні висновки про місцеперебування цих осіб.

Верховний Суд зазначив, що за потреби з’ясування обставин, які потребують спеціальних знань, апеляційний суд міг скористатися консультаціями чи роз’ясненнями спеціаліста відповідно до статті 360 КПК України, а за наявності підстав для проведення експертизи — вирішити це питання в установленому законом порядку.

Водночас незалежно від обраного способу дослідження документа висновки суду мали випливати з його змісту та бути належно обґрунтованими.

ВС підсумував, що апеляційний суд не навів переконливих мотивів, з яких відомості про телефонні з’єднання визнав достатніми для встановлення точного місцеперебування потерпілої та обвинуваченого й виключення перебування чоловіка за місцем проживання колишньої дружини. Саме на ці висновки суд послався, відхиляючи показання потерпілої та свідка, а тому оцінку зазначених доказів не можна визнати належно вмотивованою.

Касаційний суд окремо наголосив на межах власних повноважень. Він не може самостійно досліджувати докази, встановлювати нові обставини або вирішувати питання про достовірність доказів, оскільки це належить до повноважень судів, які розглядають справу по суті.

Тому саме апеляційний суд має перевірити відповідні обставини, належно дослідити докази та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої задоволено частково.

[read_more ids="374726,374201,374013"]

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Новина, суд, курс, Червень, Джерело

Читайте ще