Львівський окружний адміністративний суд визнав законним призов чоловіка до Національної гвардії, оскільки він був придатним до військової служби, а оформленої відстрочки через навчання не підтвердив.
Обставини справи23 вересня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд у справі № 380/14570/26 повністю відмовив у задоволенні позову чоловіка, який вимагав скасувати висновок військово-лікарської комісії, накази про мобілізацію та зарахування до військової частини, а також зобов’язати командира звільнити його з військової служби.
Позивач звернувся до суду з вимогами до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й військової частини Національної гвардії України. Він наполягав, що його призвали на службу всупереч релігійним переконанням і праву на відстрочку через навчання.
Чоловік стверджував, що з 2003 року належить до релігійного об’єднання Свідків Єгови. За його словами, віровчення цієї організації не дозволяє проходити військову службу, носити військову форму та брати до рук зброю. У 18-річному віці він скористався правом на заміну військової служби альтернативною (невійськовою)
і проходив її.
У жовтні 2025 року чоловік вступив на денну форму навчання до Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури за спеціальністю «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка». Навчання розпочалося 21 жовтня 2025 року та мало тривати до 30 червня 2028 року. Позивач також стверджував, що в нього була відстрочка, відображена в застосунку «Резерв+».
14 червня 2026 року близько 01:20 чоловіка затримав прикордонний наряд на околиці села Біла Церква Тячівського району Закарпатської області. Він перебував приблизно за 100 метрів від державного кордону у складі групи осіб, які, за даними справи, намагалися незаконно перетнути кордон з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску.
Прикордонник склав протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після оформлення матеріалів чоловіка передали працівникам поліції, які доправили його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних.
Там його взяли на військовий облік.
У ТЦК чоловік повідомив, що через релігійні переконання бажає проходити альтернативну невійськову службу замість військової. Водночас того самого дня він подав власноруч підписану заяву про бажання проходити військову службу.
Після цього чоловіка направили на військово-лікарську комісію. За результатами медичного огляду 14 червня 2026 року його визнали придатним до військової служби.
Після огляду йому запропонували отримати повістку для призову під час мобілізації та мобілізаційне розпорядження. Чоловік відмовився від їх отримання, що зафіксували в акті про відмову від підпису.
Позивача призвали на військову службу під час мобілізації на особливий період. 15 червня 2026 року командир військової частини Національної гвардії України видав наказ про зарахування його до списків особового складу та на всі види забезпечення на посаду курсанта навчального підрозділу.
29 червня під час переміщення особового складу виявили відсутність чоловіка. Командир військової частини призначив службове розслідування, а іншим наказом позивача виключили з усіх видів забезпечення з цієї дати у зв’язку із самовільним залишенням розташування військової частини.
Чому суд не врахував релігійні переконанняСуд зазначив, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян.
Стаття 35 Конституції України гарантує право на свободу світогляду і віросповідання. Водночас це право не є абсолютним і може бути обмежене законом у передбачених Конституцією випадках. Воно також не належить до переліку прав і свобод, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.
Суд послався на постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 601/2491/22. У ній зазначено, що свобода сповідувати релігію або переконання може обмежуватися за умови законності, наявності легітимної мети та дотримання принципу пропорційності.
Верховний Суд також наголосив, що релігійні переконання самі по собі не можуть бути підставою для ухилення від мобілізації громадянина, якого визнали придатним до військової служби.
Отже, під час воєнного стану та загальної мобілізації релігійні переконання не є самостійною підставою для звільнення від військового обов’язку або заміни військової служби альтернативною невійськовою.
ТЦК не має повноважень самостійно запроваджувати механізм такої заміни за відсутності відповідного нормативно-правового регулювання.
Чи мав чоловік відстрочку через навчанняОкремо суд розглянув аргумент позивача про відстрочку у зв’язку зі здобуттям освіти.
Суд зауважив, що саме по собі навчання не підтверджує надання відстрочки. Чоловік не надав доказів того, що до 14 червня 2026 року звертався із заявою про її надання та що за результатами такого звернення було ухвалено відповідне рішення.
Також у матеріалах справи не було доказів, що позивач повідомив органи військового обліку про зміну освітніх обставин у семиденний строк, як того вимагає частина одинадцята статті 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Суд установив, що на момент призову чоловік був визнаний придатним до військової служби, не мав підтвердженої відстрочки від призову під час мобілізації та не перебував на спеціальному обліку. Тому дії ТЦК щодо його мобілізації суд визнав правомірними.
Вимогу про скасування висновку військово-лікарської комісії також відхилили, оскільки позивач не надав належного обґрунтування та доказів на підтвердження своїх доводів.
Чому суд відмовив у звільненні зі службиРозглядаючи вимоги про скасування наказу щодо зарахування до списків особового складу та зобов’язання звільнити чоловіка з військової служби, суд зазначив, що початком проходження військової служби вважається день відправлення до військової частини з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає вичерпний перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації в період воєнного стану.
Позивач не довів наявності законних підстав для звільнення. Суд також наголосив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу відбувається після ухвалення уповноваженою посадовою особою рішення про звільнення з військової служби.
Що вирішив судЛьвівський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні адміністративного позову у справі № 380/14570/26. Судові витрати не розподілили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляцію не подано. Якщо апеляційну скаргу подадуть, рішення набере законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляції, відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження чи ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за результатами перегляду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.