Військовослужбовець Держприкордонслужби помер від повторного інфаркту під час реабілітації. Військово-лікарська комісія офіційно підтвердила, що захворювання, яке призвело до його смерті, пов’язане із захистом Батьківщини. Крім того, службове розслідування встановило, що смерть настала під час виконання обов’язків військової служби. Однак батькові померлого виплатили не 15 млн грн, а 2,27 млн грн.
Чоловік звернувся до суду, вважаючи, що має право на повну суму допомоги, передбачену для сімей загиблих військовослужбовців під час воєнного стану. Та чи достатньо висновку ВЛК про зв’язок смертельного захворювання із захистом Батьківщини, щоб отримати 15 млн грн? Львівський окружний адміністративний суд розглянув цей спір і застосував нову правову позицію Верховного Суду, який у 2026 році змінив підхід до таких виплат.
Обставини справи: смерть під час реабілітації та висновок ВЛКЯк встановив суд у справі № 380/6219/26, військовослужбовець 1969 року народження проходив службу в Державній прикордонній службі України у званні старшого солдата. Він був мобілізований та проходив службу в одному з мобільних прикордонних загонів.
13 листопада 2024 року військовий помер під час проходження реабілітації в санаторії у селищі Немирів Яворівського району Львівської області.
Згідно з довідкою Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, причиною смерті став повторний інфаркт міокарда.
Водночас матеріали справи містили два важливі документи.
По-перше, акти про нещасний випадок, затверджені 15 грудня 2024 року, підтверджували, що смерть військовослужбовця настала під час виконання ним обов’язків військової служби. Також було встановлено, що смерть не була наслідком вчинення правопорушення, перебування у стані сп’яніння, навмисного заподіяння шкоди власному здоров’ю або самогубства.
По-друге, Центральна військово-лікарська комісія Держприкордонслужби у висновку від 30 січня 2025 року № 81 встановила, що захворювання, яке призвело до смерті старшого солдата, пов’язане із захистом Батьківщини.
Отже, сам факт зв’язку смертельного захворювання із захистом Батьківщини не заперечувався. Спір виник щодо того, чи дають такі обставини право на спеціальну виплату в розмірі 15 млн грн.
[read_more ids="375842"]
Чому батькові виплатили 2,27 млн грн замість 15 млн грнУ листопаді 2025 року батько військовослужбовця звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю сина.
26 січня 2026 року Адміністрація Держприкордонслужби ухвалила рішення № 68 про призначення йому допомоги в розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня року смерті військовослужбовця.
Загальна сума становила 2 271 000 грн
На виконання цього рішення 16 лютого 2026 року було видано відповідний наказ прикордонного загону, а 25 лютого кошти надійшли на банківський рахунок батька.
Однак чоловік вважав, що має право на значно більшу виплату — 15 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, яка встановлює спеціальні виплати військовослужбовцям та їхнім сім’ям під час воєнного стану.
20 лютого 2026 року він звернувся із заявою щодо виплати допомоги в зазначеному розмірі. У відповідь прикордонний загін повідомив, що виплата здійснюватиметься відповідно до вже ухваленого рішення Адміністрації ДПСУ на підставі Порядку № 975.
Не погодившись із таким підходом, батько подав адміністративний позов.
Він просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Адміністрації ДПСУ і наказ прикордонного загону щодо призначення допомоги в сумі 2 271 000 грн, а також зобов’язати відповідачів ухвалити рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 15 млн грн.
[read_more ids="374817,374806,374920"]
Позиція Держприкордонслужби: смерть від захворювання не прирівнюється до загибеліАдміністрація Держприкордонслужби заперечувала проти позову.
Відомство наголошувало, що постанова Кабміну № 168 передбачає виплату 15 млн грн за спеціально визначених обставин, зокрема у разі загибелі військовослужбовця або смерті внаслідок отриманих під час захисту Батьківщини поранень, контузій, травм чи каліцтв.
Натомість у цьому випадку безпосередньою причиною смерті став повторний інфаркт міокарда.
На думку відповідача, смерть унаслідок захворювання, навіть якщо його зв’язок із захистом Батьківщини підтверджений ВЛК, не можна автоматично прирівнювати до загибелі військовослужбовця або смерті внаслідок поранення.
Тому Держприкордонслужба наполягала на правомірності призначення допомоги за загальним механізмом, передбаченим Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядком № 975.
Що встановив суд: зв’язок захворювання із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для виплати 15 млн грнРозглядаючи справу, Львівський окружний адміністративний суд насамперед визначив, що застосуванню підлягає законодавство, чинне на дату смерті військовослужбовця — 13 листопада 2024 року.
Суд звернув увагу на положення статті 16-2 Закону № 2011-XII, відповідно до яких розмір одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби в період воєнного стану не може становити менше 15 млн грн.
Водночас суд наголосив: визначений законом розмір допомоги та підстави виникнення права на її отримання — це різні юридичні питання.
Саме по собі закріплення гарантії у 15 млн грн не означає, що така сума автоматично виплачується в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження служби.
Для застосування спеціальної гарантії необхідно встановити обставини, з якими законодавство пов’язує право на відповідну виплату.
У цій частині суд спирався на правові висновки Верховного Суду.
Верховний Суд у 2026 році змінив підхід до таких справОсобливу увагу суд приділив постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24.
У цій постанові Верховний Суд відступив від попередніх висновків, викладених у рішеннях від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23.
Раніше право на підвищену допомогу пов’язувалося, зокрема, зі встановленням військово-лікарською комісією факту, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов’язане із захистом Батьківщини.
Натомість у червні 2026 року Судова палата сформулювала інший підхід.
Висновок ВЛК про зв’язок захворювання із захистом Батьківщини сам собою не є достатньою підставою для виплати 15 млн грн. Необхідно встановити саме ті юридично значущі обставини,
які передбачені постановою № 168.
Верховний Суд розмежував дві самостійні підстави для застосування спеціальної гарантії:
- загибель військовослужбовця в період дії воєнного стану;
- смерть військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв’язок із пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених постановою № 168.
Однак для цього має бути документально підтверджено, що смерть перебуває у причинному зв’язку з відповідним пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом.
Інакше кажучи, вирішальним є не лише медичний діагноз, а й підтверджені обставини виникнення ушкодження та його причинний зв’язок зі смертю.
Аналогічні правові підходи Верховний Суд застосував у постановах від 21 липня 2026 року у справі № 420/20374/24 та від 31 серпня 2026 року у справі № 500/270/25.
Крім того, у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 380/1253/24 Верховний Суд зазначив, що поняття «загибель» має самостійне юридичне значення та не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця під час воєнного стану або виконання обов’язків військової служби.
Чому висновок ВЛК не допоміг позивачу отримати 15 млн грнЗастосовуючи зазначені правові позиції до конкретної справи, Львівський окружний адміністративний суд встановив, що наявні документи дійсно підтверджують зв’язок захворювання прикордонника із захистом Батьківщини.
Водночас у матеріалах справи не було доказів, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпечення заходів із національної безпеки й оборони.
Також не було встановлено причинного зв’язку між смертю та такими ушкодженнями.
Таким чином, на думку суду, підтверджений зв’язок смертельного захворювання із захистом Батьківщини не доводив наявності саме тих підстав, які необхідні для призначення спеціальної допомоги за постановою № 168.
Суд розмежував право сім’ї на одноразову допомогу у зв’язку зі смертю військовослужбовця та право на її підвищений розмір — 15 млн грн
Перше право в цій справі не оспорювалося: батькові вже призначили та виплатили 2 271 000 грн.
Предметом судового розгляду було виключно питання,
чи існували підстави для застосування спеціальної гарантії воєнного часу.
Рішення суду: у виплаті 15 млн грн відмовленоЗа результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Адміністрація Держприкордонслужби правомірно призначила батькові померлого військовослужбовця одноразову грошову допомогу в розмірі 2 271 000 грн.
Суд визнав, що рішення Адміністрації ДПСУ від 26 січня 2026 року № 68 та наказ прикордонного загону від 16 лютого 2026 року № 239-ОС не суперечать законодавству і підстав для їх скасування немає.
Відповідно, відсутні й підстави зобов’язувати відповідачів ухвалити рішення про виплату позивачу допомоги в розмірі не менше 15 млн грн.
Суд повністю відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
