Суспільство

Військовий понад 10 місяців перебував у СЗЧ, а після повернення на службу забив чоловіка до смерті: суд виніс вирок

Богодухівський районний суд Харківської області розглянув кримінальне провадження щодо військовослужбовця, якого обвинувачували в нез’явленні вчасно на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану, а також в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Суд встановив обставини обох кримінальних правопорушень, оцінив показання обвинуваченого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, і визначив остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Суть справиЯк встановив суд, обвинувачений проходив військову службу за мобілізацією та обіймав посаду номера обслуги механізованого відділення однієї з військових частин.

Після завершення відпустки за станом здоров’я він мав 2 грудня 2023 року повернутися до місця проходження військової служби в пункт постійної дислокації військової частини. Однак військовослужбовець без дозволу командування, за відсутності законних підстав і поважних причин на службу не з’явився.

За встановленими судом обставинами, обвинувачений діяв умисно, маючи на меті тимчасово ухилитися від проходження військової служби через небажання переносити її труднощі,

особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків.

Із 2 грудня 2023 року до 23 жовтня 2024 року він перебував поза військовою службою та проводив час на власний розсуд. Таким чином, військовослужбовець не з’являвся на службу протягом понад десяти місяців, після чого повернувся до військової частини.

Суд зазначив, що такими діями військовослужбовець порушив вимоги статей 17 і 65 Конституції України, статей 1 і 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», положення Військової присяги, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Згодом чоловік продовжив проходження військової служби на посаді тимчасово виконуючого обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї самохідного артилерійського дивізіону іншої військової частини.

Другий епізод кримінального провадження стосувався подій 15 січня 2026 року, внаслідок яких загинув чоловік.

За матеріалами справи, близько 15:20 обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в житловій кімнаті приватного домоволодіння,

вступив у конфлікт із потерпілим. Сварка виникла на ґрунті раптових неприязних відносин.

Під час конфлікту військовослужбовець, маючи прямий умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, завдав потерпілому трьох ударів кулаком правої руки в обличчя. Від отриманих ударів чоловік упав на підлогу.

Після цього обвинувачений продовжив застосовувати фізичне насильство та завдав потерпілому ще одного удару взутою ногою в обличчя й одного удару взутою ногою в ділянку живота.

Потерпілому вдалося підвестися та вибігти з будинку на вулицю. Однак обвинувачений наздогнав його і зробив підніжку, внаслідок чого чоловік упав на землю.

Після падіння потерпілого військовослужбовець продовжив завдавати йому тілесних ушкоджень. Зокрема, він завдав ще трьох ударів взутою ногою в обличчя та двох ударів у ділянку грудної клітки.

Внаслідок побиття потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму з крововиливами в речовину головного мозку, зокрема в лобну частку лівої півкулі, та під його оболонки. У перебігу травматичного процесу це призвело до набряку-набубнявіння та компресії головного мозку.

Зазначені ушкодження кваліфіковано як тяжкі за ознакою небезпеки для життя. Згодом потерпілий помер у КНП «Збаразька центральна лікарня ЗМР».

Дії військовослужбовця були кваліфіковані за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України як нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за частиною 2 статті 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

[read_more ids="375990"]

Позиція обвинуваченогоПід час судового розгляду військовослужбовець повністю визнав свою вину в обох інкримінованих кримінальних правопорушеннях і підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Пояснюючи причини несвоєчасного повернення до військової частини, обвинувачений зазначив, що проходив реабілітацію та повинен був повернутися на службу 2 грудня 2023 року. Однак у цей період померла його мати, а також народилася дитина. За його словами, зазначені сімейні обставини змусили його затриматися.

Водночас чоловік повідомив, що згодом його затримали працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки й направили для продовження військової служби.

Стосовно обставин побиття потерпілого обвинувачений підтвердив, що між ними виник конфлікт. Водночас він стверджував, що першим удару завдав саме потерпілий.

За словами військовослужбовця, після цього він схопив чоловіка за комір та завдав йому двох або трьох ударів у голову. Потерпілий присів біля стіни, після чого обвинувачений ще раз ударив його ногою по тулубу.

Коли потерпілий підвівся і вибіг на вулицю, військовослужбовець побіг за ним, зробив підніжку та продовжив завдавати ударів після його падіння.

Обвинувачений також пояснив, що після побиття разом із заступником командира з політичної роботи вони підняли потерпілого, завели його до будинку та поклали на ліжко.

Через деякий час, можливо через кілька годин, хтось із товаришів по службі побачив, що потерпілий упав на підлогу. Після цього йому викликали швидку медичну допомогу.

Наступного дня обвинуваченого доставили до відділу поліції, де йому повідомили про підозру.

У судовому засіданні військовослужбовець висловив щире каяття та наголосив, що шкодує про вчинене. Він зазначив, що не бажав зла потерпілому,

але не зміг стримати емоцій, зокрема через перебування у стані алкогольного сп’яніння.

Обвинувачений повідомив, що мав достатньо часу для усвідомлення своєї поведінки та розуміє, що конфлікт можна було вирішити шляхом розмови без застосування насильства.

Він також заявив, що критично оцінює власні дії, сподівається на справедливе покарання та готовий його понести, щоб довести своє виправлення.

Чоловік наголосив, що має малолітню дитину, заради якої хоче жити, та запевнив, що в майбутньому відмовиться від вживання алкоголю.

Крім того, обвинувачений попросив вибачення у потерпілої сторони та суду, висловивши сподівання, що надалі матиме можливість продовжити захищати Батьківщину.

Військовослужбовець також звернув увагу суду на те, що від самого початку визнав свою вину та добровільно брав участь у слідчих експериментах.

Позиція та висновки судуОцінивши обставини кримінального провадження, Богодухівський районний суд Харківської області зазначив, що обвинувачений повністю визнав свою вину та не оспорював фактичних обставин справи.

Суд у справі № 613/717/26 встановив,

що військовослужбовець правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, а будь-які сумніви щодо добровільності його позиції відсутні.

З огляду на це суд, застосувавши положення статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися.

За результатами розгляду суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена повністю.

Його дії суд кваліфікував за частиною 5 статті 407 КК України як нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, суд підтвердив кваліфікацію дій обвинуваченого за частиною 2 статті 121 КК України як умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд дослідив відомості про особу обвинуваченого.

Зокрема, було встановлено, що військовослужбовець раніше не судимий, за місцем проживання характеризується нейтрально,

на обліку в нарколога та психіатра не перебуває.

За його словами, він проживає зі співмешканкою та малолітньою дитиною, є біологічним батьком цієї дитини та визнає своє батьківство. На підтвердження обставин щодо дитини чоловік надав копію свідоцтва про її народження.

Також суд врахував, що обвинувачений має статус учасника бойових дій та був нагороджений грамотою навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд зазначив, що щире каяття обвинуваченого виразилося в повному визнанні вини, правдивій розповіді про обставини вчиненого, висловленні жалю з приводу своїх дій, критичній оцінці власної поведінки та готовності нести покарання.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за оцінкою суду, полягало в тому, що військовослужбовець добровільно брав участь у всіх слідчих діях, повідомляв правдиву та достовірну інформацію про події й механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, надаючи органам досудового розслідування активну допомогу під час розслідування.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Визначаючи необхідне покарання, суд врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх кількість, наслідки та відомості про особу винного.

За результатами оцінки цих обставин суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі лише в умовах ізоляції від суспільства.

Стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, суд зазначив, що з огляду на тяжкість вчиненого, наявність обставини, яка обтяжує покарання, та позицію представника потерпілої сторони, висловлену під час судового засідання, відсутні підстави для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією зазначеної норми.

Водночас суд врахував обставини, які пом’якшують покарання, та сукупність відомостей про обвинуваченого.

Зокрема, він узяв до уваги відсутність попередніх судимостей, статус учасника бойових дій, наявність відзнаки від керівництва військової частини та визнання батьківства малолітньої дитини.

Суд послався на статтю 65 та частину 2 статті 50 КК України,

наголосивши, що покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням зазначених обставин суд вважав за можливе не призначати покарання, про яке просив прокурор, а визначити за частиною 2 статті 121 КК України вісім років позбавлення волі

Щодо нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу в умовах воєнного стану суд врахував обставини кримінального провадження та мотиви вчинення цього кримінального правопорушення.

За результатами такої оцінки суд дійшов висновку про можливість призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією частини 5 статті 407 КК України, — п’яти років позбавлення волі

Визначаючи остаточне покарання, суд застосував частину 1 статті 70 КК України, яка регулює призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому суд врахував кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, час їх вчинення, форму вини, мотиви та наслідки.

З огляду на зазначене суд визнав можливим застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

У результаті Богодухівський районний суд Харківської області визнав військовослужбовця винуватим за частиною 5 статті 407 та частиною 2 статті 121 КК України й остаточно призначив йому вісім років позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Водночас суд постановив зарахувати в строк відбування покарання період попереднього ув’язнення з моменту фактичного затримання обвинуваченого — 16 січня 2026 року — до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд залишив без змін до набрання вироком законної сили.

Крім того, відповідно до статті 174 КПК України суд скасував арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді від 6 лютого 2026 року, оскільки необхідність у подальшому застосуванні цього заходу відпала.

Вирішуючи долю речових доказів відповідно до частини 9 статті 100 КПК України, суд постановив знищити флісову кофту потерпілого із шевронами та плямами речовини бурого кольору, а також штани й гумові черевики обвинуваченого, на яких були виявлені аналогічні сліди.

У вироку також зазначено, що процесуальні витрати, пов’язані із залученням експертів, відсутні, а цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 днів із дня його проголошення. Для засудженого, який перебуває під вартою, цей строк обчислюється з моменту вручення йому копії вироку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

вино, курс, суд, Доля, школа

Читайте ще