Суспільство

Російська катівня позбавила його зору, а окупація — батьків: історія 25-річного хлопця з Херсонщини

16 лис•Today.ua

Іноді важкі життєві обставини можуть зламати людину, а пережити російський полон і катування під силу далеко не кожному. Те, з чим українці зіткнулися за роки повномасштабної війни на окупованих територіях, виходить за межі будь-яких уявлень про людяність і свідчить про жорстокість російських окупантів. Одним із таких трагічних свідчень стала історія 25-річного Бориса Задорожного з Херсонщини, який після катувань у полоні повністю втратив зір, а згодом пережив загибель батька та смерть матері від наслідків травм, отриманих в окупації.

Історію Бориса розповіло Громадське радіо в межах проєкту "Повернення". Хлопець поділився пережитим, та розповів, як намагається будувати життя після того, що з ним трапилось в російській окупації.

Отож, до початку повномасштабного вторгнення Борис жив звичайним життям у рідному селі на лівобережжі Херсонщини. Працював, зустрічався з друзями, дивився серіали та пробував себе в різних професіях. Наприклад, він встиг попрацювати баристою, барменом, продавцем та адміністратором. Останній рік перед великою війною провів на сільськогосподарських роботах:

обробляв поля від шкідників, сіяв і збирав урожай.

Також Борис захоплювався колекціонуванням. Збирав моделі автомобілів Hot Wheels, металеві мотоцикли та маленькі літаки. Особливо пишався дерев'яним фрегатом, який власноруч зібрав. Ще одним його захопленням були справжні мотоцикли, однак згодом через втрату зору йому довелося їх продати.

За що росіяни затримали БорисаПісля російської окупації своє рідне село Борис разом із батьками та бабусею не залишив.

Вперше окупанти затримали його восени 2022 року. Разом із другом хлопця доставили до комендатури та звинуватили в тому, що вони нібито фотографували позиції російських військових і передавали інформацію українській стороні. Хлопці заперечували ці звинувачення, однак їх на десять діб відправили до так званої "ями" — місця незаконного утримання людей.

"Казали, що їм розповіли про нас, що ми їхні локації фотографуємо та здаємо, хоча ми цього не робили. І потім ми з другом 10 діб просиділи на "ямі", — пригадує чоловік.

Вдруге його затримали в лютому 2023 року. Причиною стала українська музика, яку хтось із компанії увімкнув під час святкування дня народження знайомого.

За словами Бориса, музика грала неголосно, однак наступного дня російські військові оточили село та почали затримувати людей.

Чоловіків вивезли до лісосмуги, били, а потім змусили бігти мінними полями. Один із друзів Бориса не повернувся — він підірвався на міні.

"Наступного дня все село оточили, кожного з нас виловили. Спочатку вивезли в посадку, довго били, а потім змусили нас бігти по мінних полях. Одна людина з тих полів не повернулася", — розповів Борис.

Росіяни катували Бориса та його батьків у підземній катівніПісля підриву російськими військовими Каховської ГЕС окупанти прийшли до будинку Задорожних. На той момент Борис був удома з мамою.

Їм сказали, що вони "патріоти", після чого зав'язали очі та відвезли до місця незаконного утримання. Батька Бориса затримали ще раніше — 3 червня 2023 року. Після одного з допитів чоловік додому вже не повернувся. Приблизно через місяць після звільнення Бориса та його матері односелець знайшов тіло чоловіка в лісосмузі. За словами Бориса, воно частково вросло в землю. Рідні впізнали батька за одягом, обручкою та татуюванням на пальці.

Під час поховання окупанти заборонили відкривати труну. Як розповів Борис, перед цим росіяни витягли з-під тіла дві розтяжки. Чоловіка поховали напередодні його 44-го дня народження.

Варто зазначити, що у катівні всіх трьох членів родини тримали в окремих камерах. Вони перебували поруч, однак могли почути одне одного переважно під час катувань.

Росіяни вимагали від Задорожних зізнатися в нібито диверсійній діяльності. Зокрема, їх звинувачували в підривах російської техніки, передаванні координат українським спецслужбам та причетності до знищення російських військових.

Коли Борис відмовлявся визнавати провину, окупанти погрожували катувати його батьків на очах у сина. Також погрожували завдати удару по будинках його брата та сестри, які тоді жили в Києві.

"Вони знали адреси моїх брата й сестри, які на той час жили в Києві. Вони знали їхні адреси і вони погрожували цим. Вони погрожували, що туди залетить ракета. Все одно кожен з нас мовчав, навіть коли вони казали, що ми будемо твоїй матері шкіру по шматочках зрізати, і ти будеш на це дивитися", — пригадує чоловік.

Бориса та його маму відпустили приблизно через півтора місяця після затримання. За словами хлопця, це сталося після того, як батько взяв на себе всі звинувачення, які окупанти висували родині.

"Вони відпустили нас у вимогу того, що батько взяв усю провину на себе. Всі ті моменти, які вони нам пред'являли, він взяв на себе з вимогою, що вони нас з мамою відпустять", — пригадав Борис.

Після катівні Борис зрозумів, що більше не бачитьКоли сина з матір'ю випустили з підземного приміщення, Борис зрозумів, що втратив зір. Він досі пам'ятає момент, коли вони опинилися на вулиці.

"Я вийшов на поверхню разом з мамою, і мама сказала: "Невже білий день на вулиці! Я бачу". А я зрозумів, що я нічого не бачу", — пригадує він.

У вересні 2023 року Бориса та його маму викликали до окупаційної комендатури й наказали залишити захоплену територію до 15 вересня. Після цього вони виїхали до Одеси. Однак навіть після цього росіяни продовжували погрожувати Борису. Йому писали, що в разі неповернення розстріляють усіх, хто йому дорогий.

Мати Бориса померла після отриманих в окупації травм

Після переїзду до Одеси Борис намагався почати життя заново. Однак у січні 2025 року він втратив і маму - вона померла 6 січня. Спочатку її стан, здавалося, поліпшувався, однак згодом жінці стало зле. Її доправили до реанімації, де через два дні вона померла.

За словами чоловіка, під час перебування в російській окупації жінка зазнала численних травм і переломів. Згодом це позначилося на її здоров'ї.

"У неї було відірвано від серця два клапани і у неї ураження лівої легені. Це все в результаті травм і переломів, які були завдані в окупації", — розповів Борис.

Спочатку її стан, здавалося, поліпшувався, однак згодом жінці стало зле. Її доправили до реанімації, де через два дні вона померла.

Так Борис залишився без обох батьків.

Як Борис пристосувався до життя без зоруПісля виїзду з окупації чоловік проходив психологічну реабілітацію. Фахівці допомагали йому впоратися з пережитим у полоні, адже, за словами Бориса, тривалий час після звільнення йому майже щоночі снилися кошмари.

"Тому що снилися вони мені понад три роки майже щоночі. Я досі в тих кошмарах переживаю ті дні.

Я знову відчуваю те, що відчував там", — поділився він.

Також чоловікові зробили операцію на очах. Лікарям вдалося зберегти органи зору, проте повернути здатність бачити не вийшло. Операцію та послуги психологів Борис отримав безоплатно.

З часом він навчився самостійно виконувати більшість побутових завдань. Зокрема, опанував спеціальну програму, яка озвучує вміст екрана смартфона. Завдяки цьому Борис може користуватися TikTok та іншими застосунками.

Він також навчився орієнтуватися в приміщенні навпомацки, готувати їжу та прибирати. Якщо кілька днів побуде в новій квартирі, то запам'ятовує, де розташовані меблі та потрібні речі.

Допомогла йому адаптуватися до нового життя дівчина Марина, з якою він познайомився вже в Одесі. Вона навчила Бориса самостійно ходити до магазинів, добиратися до зупинок громадського транспорту та їздити на роботу.

Нині чоловік працює на виробництві. Його робота полягає у складанні різних побутових товарів, зокрема прищіпок, вішалок та електронних компонентів.

Робочий день Бориса починається рано вранці. Щоб дістатися до роботи в одеському мікрорайоні Черемушки,

він користується маршруткою, а потім пересувається за допомогою тактильної плитки, спеціальних поручнів та озвучених світлофорів.

Попри пережите, Борис хоче розвиватися та займатися справою, яка йому подобається. Нині в нього є два основні захоплення — блогінг і масаж. Так, у 2024 році, вже після втрати зору, Борис пройшов курси масажу та здобув відповідну професію. Він опанував кілька видів масажу, зокрема класичний, лімфодренажний, баночний, медовий та антицелюлітний. Тепер чоловік хоче відкрити власний масажний кабінет в Одесі.

А ще чоловік активно веде сторінку в TikTok. Саме там він знайшов людей, які підтримували його морально та матеріально після переїзду до Одеси.

Окремо Борис звернув увагу на проблему житла для переселенців з інвалідністю. За його словами, оренда квартири та оплата комунальних послуг створюють значне фінансове навантаження для людей, які втратили домівки через окупацію.

"Це дуже важко для таких людей, як я, і схожих на мене, які втекли з окупації, пережили таке. Та навіть не те, що з окупації втекли, навіть люди, яким просто немає зараз куди дітися, багато людей таких бачу, знаю, що… шукають собі щось, коли можна було б, щоб держава у цьому якось сприяла", — говорить чоловік.

Попри втрату зору та рідних, Борис продовжує будувати плани на майбутнє. Він хоче розвивати блог, працювати за здобутою професією та мати власний масажний кабінет.

Нагадаємо, на Харківському напрямку український військовий із позивним "Вольт" упізнав серед російських полонених хлопця, з яким колись зростав в одному селі на Запоріжжі. Як окупація перетворила знайомих із дитинства людей на ворогів і чому колишній односелець опинився у війську РФ — історію розповіли у 158-й окремій механізованій бригаді.

курс, Червень, Зоря

Читайте ще