Суспільство

Листоноші сьогодні відзначають професійне свято

Їхні сумки завжди переповнені, вони несуть новини, поради, звістки від рідних і далеких людей. Листоноші сьогодні відзначають професійне свято. У час цифрових технологій професійні поштовики все ще залишаються затребуваними і більше того - близькими для українців. Як живуть і працюють ті, чия робота - кожен день заповнювати поштові скрbньки, бачила Оксана Плаушевська.

Одним і тим же шляхом понад дві третини свого життя - з 17 років. У сніг, дощ і літню спеку - попри будь-які погодні умови верхи на двоколіснику.

- І так кожного дня, останні 39 років/

Ніна Іванівна, разом із місцевими колежанками щодня отримує мішки з газетами, журналами та листами. Ретельно розкладають на купки, завантажують у професійні сумки і рушають на свої дільниці. 16 кілометрів і триста метрів - щоденний маршрут пані Ніни. Листоноша навіть дивується запитанню, чи не поменшало останнім часом роботи.

Ніна Івашко, листоноша:

- Ні, не менше стали виписувать газет. Виписують так, як і виписували, даже мабуть чуть-чуть даже і більше, виписують, більше "Порадниці", "Сільські вісті", "Факти".

У цьому селі передплачують понад 200 найменувань преси.

У кожному дворі чекають на свою газетку, сподіваючись і на добре слівце від пані Ніни.

- Добрий день, Ніно Іванівно, ми вас виглядуєм всігда.

Листоноша Ніна Іванівна у місцевих мешканців, як сільське радіо, телебачення і найщиріша порадниця, каже пані Валентина. І поговорити з нею залюбки. Тим більше, коли поштарка листівочку принесе. Селяни дбайливо зберігають кожну з них. Кажуть, мобільним зв'язком теж користуються, але ж таку звісточку можна по кілька разів передивитися.

Валентина Іванівна, жителька с. Рожни:

- Дитина, яка мені оце прислала, припустимо, оцього листа, їй 25 років всього, але вона любить от іменно почтою общаться, прислать, поздоровить і побажання побажать бабусі і дідусю.

Усе життя з газетами, листами та велосипедом. Ніна Іванівна каже, жодного разу не пожалкувала про вибір професії. І додає - він був свідомим.

Ніна Івашко, листоноша:

- Як так сталося? Я вам скажу: моя мама працювала листоношею, і я часто приходила до неї на пошту. І так подобалось мені і я стала листоношею.

Українські поштарі відзначають професійне свято разом із колегами з усього світу. Кажуть, у них єдина мета - нести людям очікувані звістки. І по-справжньому тішаться, коли ті звістки радісні.

Автор: Оксана Плаушевська. Оператор: Сергій Дунда. Перший Національний.

Читайте ще