Радянська влада намагалася нав’язати всьому світові негатив щодо Івана Павла II. Однак вітальна телеграма Едварда Герека, Генріха Яблоньського та Петра Ярошевського новому понтифіку мала переконати світ у протилежному. Про це пише Інформаційний портал Харківської правозахисної групи.
«На папському престолі вперше в історії син польського народу, який творить в єдності і співробітництві всіх громадян велич і добробут своєї соціалістичної батьківщини; народу, відомого всьому світу своїм безприкладним прагненням до миру; народу, який є гарячим прихильником дружби і співпраці людей всіх національностей; народу, який вніс всесвітньо визнаний внесок у розвиток загальнолюдської культури. Висловлюємо впевненість, що цим великим звершенням буде служити подальший розвиток відносин між Польською Народною Республікою і Апостольською Столицею».
Польський журнал «Політика» угледів у виборі Папи «яскравий приклад творчої та плідної співпраці марксистів і католиків». Радянський Журнал «Новий час» писав: «Сам факт зведення польського кардинала на папський престол - найкраще спростування створеного Пієм ХІІ міфу про «церкви мовчання» в країнах соціалізму.
Швидше за все, обрання Войтили - результат серйозного ураження угруповання кардиналів-італійців, що гальмують втілення рішень II Ватиканського Собору. Перші заяви Івана Павла II показують, що він має намір діяти в дусі цих рішень, які відкрили можливості нормалізації відносин церкви з державою в країнах соціалізму. На цьому шляху були досягнуті певні зрушення».
Незабаром після 16 жовтня Андропов викликав резидента КДБ у Варшаві і запитав: «Як ви могли допустити, що Папою обраний громадянин соціалістичної країни?» ЦК КПРС ( № 184/5с від 13.11.1979 ).
Про заходи з протидії політиці Ватикану щодо соціалістичних країн (виписка).
КДБ СРСР вжити заходів щодо публікації по спеціальних каналах за кордоном матеріалів, у яких ставилося б питання про недоцільність дій з боку Ватикану, що можуть загострити його відносини з соціалістичними країнами і ускладнити тим самим положення в них католицької церкви, і засуджувалися б у відповідній формі небезпечні тенденції у поведінці папи Івана Павла II (особлива папка).
Папа, який знає, що таке марксизм і переміг соціалізм не з чуток, в кожному своєму виступі допомагає звільнитися від цих помилок, знищує міф про справедливість і гуманності комуністичного вчення. Він фактично вибиває ґрунт з-під ніг комуністів, які вважають себе єдиними захисниками слабких і пригноблених.
35 років тому Кароль Войтила був обраний Папою Римським.