Напередодні Національна академія наук України намагалася ліквідувати Інститут української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та Інституту сходознавства імені Агатангела Кримського. Планується приєднання їх до Інституту всесвітньої історії у вигляді окремих відділів.
[caption id="attachment_22342" align="alignleft" width="396"]
Фото: ipress.ua[/caption] Таким чином, під виглядом реорганізації працівникам освіти та й усьому науковому середовищу України, підсувають кота в мішку. Ці кроки зроблені не без участі владної «волохатої руки», з метою економії коштів та знищенням, у певному сенсі, незалежності даних інститутів, - переконані працівники.
Заступник директора з наукової роботи інституту археографії та джерелознавства, кандидат історичних наук Олександр Маврін коментує: «Це дуже проста арифметика – приєднати одну не дуже зручну установу до іншої більш відомої і таким чином вирішити фінансові питання». Працівники Інституту археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського працюють неповний місяць і часто беруть відпустки за власний рахунок,
щоб зберегти своє місце роботи і продовжувати працювати над уже розпочатими науковими працями, - недвозначно заявляють працівники.
З державного бюджету виділяється лише 1,5 млн. грн. Цієї суми не вистачає навіть на виплату зарплат науковцям, не говорячи вже про створення оптимальних умов для працівників.
Інститут української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського, згідно з розробленою, проте ще не затвердженою, концепцією розвитку НАН України на 2014 – 2023 роки, можуть реорганізувати, бо вони «не дають належної наукової віддачі або мають стабільно низький рейтинг порівняно з однопрофільними установами».
Олександр Маврін категорично заперечує це твердження і переконує, що археографія і джерелознавство – це самостійні дисципліни, які дають базу для розвитку багатьох галузей науки: етнології, культурології, етнографії, літературознавства, а не лише історії. Тому аргументи про те, що Україні не потрібні два інститути історії і їх треба зливати в один, він називає абсурдними.
[caption id="attachment_22343" align="alignleft" width="395"]
Фото: www.radiosvoboda.org[/caption] В інформаційному листі, який оприлюднило керівництво Інституту української археографії та джерелознавства, зазначено: «За 22 роки Інститутом реалізовано сотні актуальних наукових проектів, найважливішими з-поміж яких є, наприклад, публікація фундаментальних багатотомних видань "Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734–1775", "Універсали українських гетьманів", нова серія "Літопис УПА", "Український археографічний щорічник", повне зібрання творів Михайла Грушевського у 50 томах, Дмитра Яворницького у 20 томах, Дмитра Багалія у 6 томах та ін. Вчені Інституту опублікували понад 1000 збірників документів, монографічних досліджень з різних ділянок української та всесвітньої історії. Надзвичайно тісними є контакти Інституту з низкою провідних університетів і дослідницьких закладів США, Канади, Польщі, Австрії, Франції та іншими». Всі ці «менеджерські вміння» та «навички», які демонструються українцям, здійснюються ніби з благородних мотивів – збереження коштів у Міністерстві освіти та науки, яке переживає не найкращі часи. Тоді як пояснити державного фінансування для ректора Калетніка? Вінницький національний аграрний університет, за результатами тендеру, уклав угоду з ТОВ «Форум-Будсервіс» на капітальний ремонт будівлі університету по вулиці Пирогова, 3. Вартість угоди становила 2,59 мільйона гривень. Роботи фінансуються з державного бюджету і мають бути завершені до 18 листопада, - повідомляють «Наші гроші». Нагадаємо, що Вінницький національний аграрний університет очолює народний депутат України, член фракції Партії регіонів – Григорій Калетнік.
Лише силами співробітників даних інститутів, солідарності їхніх колег з інших наукових закладів та небайдужих киян, вдалося домогтися неприйняття президією Національної академії наук (НАНУ) рішення про ліквідацію інститутів археографії та сходознавства. Через тиск громадськості відповідне питання так і не внесли до порядку денного засідання президії НАНУ.
